Життя

Роман, напевно, в попередньому житті був султаном. Тому  вельми мріяв знайти собі вродливу, а головне покірну рабиню. Ну і знайшов

Чому бідна, бо дурна. Чому дурна, бо бідна… Ось так приблизно можна охарактеризувати моє життя з колишнім обранцем. Не назву його чоловіком, скоріше б колишнім. Справжній чоловік утримує родину,  а в нашій усе робила я. А Роман, напевно, в попередньому житті був султаном. Тому  вельми мріяв знайти собі вродливу, а головне покірну рабиню. Ну яка ж я була наявна, що повелася на цей згубний для мене вогонь кохання.

Джерело: pristor.ru

Я з ще з юнацьких років мріяла про красиві, щирі, романтичні відносини. Про обранця, який заради нашого кохання зірку з неба дістане. А отримала повного егоїста.Скільки разів намагалася переконати його, але бажаного результату не отримала. Наша родина- була фата морганою.Він жив тільки в своє задоволення.

Наше життя котилося у прірву. Пам’ятаю,як одного дня благала його не їхати на заробітки в Польщу, бо роботу можна знайти і в Україні.Він не послухав, тільки обізвав істеричкою.Тоді я дала собі слово більше не дозволяти жодному чоловіку так з собою поводитися.

Цiкаво:  Історія про "поганих" людей!

Через 3 дні Роман подзвонив на Вайбер і повідомив, що працює на будівництві.  Я повірила в черговий раз.

Через тиждень на зупинці зустріла його — свого законного чоловіка, який, виявляється, жив у тітки. Я була просто розбита.І одразу подала на розлучення.

Спершу він писав мені  огидні повідомлення, набридав дзвінками. Потім просив повернутися, але я твердо вирішила, що не хочу мати такого чоловіка поруч із собою. Рабство закінчилося!

Минуло трохи часу…Колишній подзвонив мені, і розповів що збирається на заробітки, а коштів нема. Попросив позичити гроші.Скажете, що я дурна?Та знаю…Але нічого із собою вдіяти не могла.

Роман повернувся через 6 місяців, запропонував зустрітися в кафе. Я погодилася, а під кінець нашої зустрічі він подарував мені ноутбук. Це був своєрідний знак вдячності, за мою доброту та підтримку. Коли йому потрібно було стати на ноги я завжди була поруч.

Цiкаво:  Пологи двійні - п'ятий раз поспіль. І знову дівчинки - тато в пологовому залі ридав

Я не хотіла брати подарунок. Та коли, попрощавшись, уже сіла в маршрутку, він увійшов за мною, поставив сумку з ноутбуком біля ніг і швидко вийшов.

Минув рік. Ми не спілкувалися. А сьогодні раптом Роман зателефонував і повідомив,  що йому потрібні гроші. Всі документи на колись подарований ноутбук у нього, тому якщо гаджет  мені дійсно  потрібен, я повинна віддати гроші за нього.

Чому я так наївна і дозволяю людям витирати об мене ноги?

Не знаєте в кого запитати поради?
Ми зробили групу в телеграм, щоб кожен з Вас мав можливість поспілкуватися "у прямому ефірі"
https://t.me/poradteua

ДОЛУЧАЙТЕСЬ!

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × 4 =

Close