Страшна лють Гіппократа або гірка розплата матері

Алла  Володимирівна була лікарем в четвертому поколінні. Розумний, кваліфікований хірург. Красива жінка і любляча мама. Все в її житті завжди йшло як по маслу. Колеги і пацієнти поважали. Її батько  та прадід були лікарями  від Бога.

Джерело:evg-crystal.ru

Та й сама Алла Володимирівна  закінчила медичний університет, 20 років пропрацювала хірургом. В останні роки була завідуючою хірургічним відділенням.  Жінка була успішною в роботі: захистила докторську дисертацію, їздила  виступати на медконференціях, мала вищу категорію.В особистому житті усе було чудово. Коханий заможний чоловік Максим і син Павло, який теж вирішив стати лікарем, навчався на третьому курсі.  В родині панувала любов, повага та добробут.

Добробут зник в один страшний день, коли  в лікарню на швидкій привезли чоловіка, який  постраждав в результаті ДТП. В цей момент  Алла Володимирівна  розмовляла зі своєю приятелькою, яка  проходила платне обстеження. Медсестра заглянула в кабінет і сказала, що потерпілий перебуває у критичному  стані. Чоловіку  терміново потрібна операція, а особистість його не встановлена. Напевно, хтось на місці ДТП добряче похазяйнував.  ​​Що скажете робити? Алла  Володимирівна втомлено  позіхнула і сказала починати операцію без неї, а вона прийде тоді, як тільки звільниться.

Лікарка ще поговорила з приятелькою, провела її до виходу. Зайшла в кабінет, сіла на диван, зняла свої модні туфлі і розслаблено поклала ноги на стіл…

Який сьогодні  важкий день. Вона думала про хворого, якого прооперувала тиждень  тому. Дружина хворого щедро їй віддячила, і попросила якнайшвидше поставити чоловіка на ноги. А тут, як на зло він захворів на панкреатит. Алла Володимирівна перебирала в голові препарати і протокол лікування. Потім вона подзвонила чоловіку, вони складали плани на вихідні, планували поїхати до друзів на дачу на шашлики.

Алла  Володимирівна подивилася  на годинник: минуло 40 хвилин, як привезли потерпілого.  Цікаво,  як йде операція. Сьогодні оперує Мартиненко, молодий хірург з невеликим досвідом роботи. Його без нагляду краще не залишати. Алла Володимирівна неквапливо піднялася з дивану, взула модні туфлі і пішла в ординаторську.

Дізнавшись, що операція тільки що почалася, лікарка подумала, що встигне випити кави. Алла Володимирівна була справжнім кавоманом. Вдячні пацієнти завжди приносили їй хорошу каву, ну і не тільки…  В ординаторську забігла медсестра, і сказала, що Мартиненко не справляється і просить допомоги. Пацієнт критичний. Коли Алла Володимирівна увійшла в операційну, то зрозуміла, що сталося непоправне…

Молодий зблідлий хірург стояв кам’яною статуєю і  дивився на тіло.  Його перша смерть. “Таке життя, усі через це проходять.”, -подумала Алла Володимирівна. Вона по-діловому  підійшла до столу, глянула на померлого і,   не вірячи своїм очам і не сміючи повірити в те, що відбувається, глянула на тіло ще раз… Це був її Павло… Її єдиний улюблений син, якому ще вранці вона готувала сніданок.

На секунди  вона перетворилася на звичайну жінку, яку спіткало горе. Проте Алла Володимирівна була не простою жінкою, вона була професіоналом. Вона віддавала  чіткі команди. Операційна бригада миттєво приєдналася до роботи. Усі діяли  швидко та  злагоджено… Але серце сина так і не забилося…Матір щосили намагалася реанімувати сина…Спроби були марними…

Операційна сестра, яка  побачила на своєму віку не одну смерть, підійшла до неї, міцно взяла за руку і  перервала істерику. “Годі, Алло, перестань. Все. Зрозумій. »Алла Володимирівна з лікаря перетворилася у звичайну жінку, яку охопило горе. Вона вила, обіймала сина, трясла його, молила Бога.

“Сину мій, янголе мій, вернись, сину!”

Вона вчепилася в нього і притиснула до грудей, вбираючи в себе останнє тепло… але життя сина просочилося крізь пальці, як пісок”. Жінка відчувала свою провину, вона душила її, як змій…

В операційній скорботно стояли люди в білих халатах. Усі прекрасно розуміли, що коштовні  хвилини, коли юнака ще можна було врятувати, були втрачені… Павло міг би вижити, але…

швидка їхала довго…

він довго лежав в лікарняному коридорі

якби йому вчасно надали професійну допомогу…

Тисячі “якби”…

Звістка про аварію за участі  сина завідуючої хірургічним відділенням сколихнула усе місто. Люди перешіптувалися. Бо все гроші, гроші! Без бабла  і знайомств ти не людина. Павла поховали за іронією долі поруч з дідом. Дід-золотий лікар, а онук- жертва лікарської недбалості.

Місто погомоніло і забуло. Алла  Володимирівна вийшла  на роботу через тиждень.  Колись впевнена в собі, вона носилася по коридорах лікарні, цокала підборами. Зараз вона осунулася, постаріла на років 20, брела тихо, понуро зігнувши спину, не підіймаючи очей.

Справу за фактом заподіяння смерті внаслідок неналежного виконання обов’язків порушено не було. Хлопчик перебігав дорогу в неналежному місці, і потрапив під машину. Алла Володимирівна так і не змогла собі пробачити смерть сина.

Close