Цiкаво
Чоловік врятував вовка, а через роки вовк врятував його

Одна цікава історія відбулася у тайзі. В одному поселенні почала пропадати домашня худоба. І дня не минало, щоб хтось не зник. Зібрались місцеві чоловіки, подумали та й вирішили піти вовків відстрілювати. Дорослих вовків вбили, а ось малих дитинчат не рухали. Один із цих чоловік і розповів своїй дружині цю історію. Дружина засмутилась, що малюки залишись без батьків, адже шанси вирости залишись далеко не у всіх. Тоді вона почала вмовляти свого чоловіка забрати малих з лісу та влаштувати в притулок або ж віддати в хороші руки, аби вони жили у вольєрах та мали належний догляд. Пару днів ходив чоловік у ліс, але вдалось знайти лише одного маленького вовка, всі інші, мабуть, порозбігались.
Малюк декілька днів провів у лісі на самоті та за цей час серйозно знесилів. Чоловік забрав його з собою. Якраз в цей час його собака народила цуценят, тому і вирішено було, що маленького хижака виховає та вигодує вона. Все вийшло чудово – собака чудово поставилася до приймака, а він навіть не зрозумів, що це не його мама. Історія вийшла прекрасна – і малюк отримав притулок, харчування і повноцінну сім’ю, і собака не була проти ще одного цуценя.
Вовк ріс та не проявляв жодної агресії. Більш того, він слухався свою нову маму і реагував на її виховання. Коли щенята підросли, їх один за одним роздали по різним сім’ям, а вовченя так і залишилося з мамою і своїми господарями, яких він встиг по щирому полюбити.
Але час не стояв на місці, і маленький хижак поступово перетворювався на справжнього вовка. Він почав вити ночами і доставляти цим серйозну незручність. Але так проявлялася його справжня натура, і тому чоловік завжди брав свого домашнього вовка в походи, собака-мама теж їх супроводжувала. По дорозі мати і її вже великий син навіть бавились в воді, залазячи в річку, хоча звичайні вовки, які виросли в дикому середовищі, не мають такої звички і воду недолюблюють.
З часом милий малюк перетворився на великого звіра, якого почали боятись сусіди і всі тварини у селі. Обходили хату з вовком абсолютно всі. Це і зрозуміло, хижак є хижак. Але господарі не вірили, що може статись щось погане. Адже вони виростили його, годували та виходили. Вони не випускали його за межі території, яка була огороджена. Вовк же проводив весь час із мамою-собакою і не доставляв зовсім ніяк не зручностей. І навіть точно знав, що ні в якому разі не можна рухати домашньої худоби. Це було суворе правило, яке він вивчив ще з дитинства. Господарі його чудово годували і життя у нього було прекрасне. Господар часто приносив вовку ласощі з лісу, аби його подарувати.
І все було б чудово, якби однієї ночі вовк не вирив тунель під парканом та зник. Втік він в тайгу, яка так його і манила. Господарі дуже засмутилась, мама-собака теж. Вона так сильно прив’язалась до нього, та й рахувала його своєю дитиною. Але, що зробиш. Вовка манив природний поклик, який з часом вирвався на волю разом з ним.
Пройшло декілька років, вовк так і не повернувся, а господарі вже звикли до життя без нього. Вони знову почали жити своїм життям, але вихованця згадували ледь не щодня. Але, згодом мешканці села знову почали помічати, що пропадає домашня худоба. І знову чоловіки зібрались в ліс, вовків відстрілювати. Собака, яка виховала вовка теж приєдналась до пошуків.
Чоловіки розділилися та вирішили йти у різні сторони. Господар зі своєю собакою провели у лісі весь день, коли почало темніти вони вирушили додому. За цілий день вони не знайшли жодного вовка, аж тут раптом хрускіт гілок. Собака почала гарчати, шерсть встала дибки, а перед ними почали з’являтись вовки. Чоловік взяв собаку за ошийник та почав повільно відходити назад. Стріляти було уже пізно. Застрелиш одного, а інші вмить накинуться.

jemchyjinka.ru
Чоловік продовжував помалу відступати аж тут за спиною він почув загрозливий вовчик рик. Обернувшись, він побачив вовка з вовчицею і цуценятами. Це його колишній вихованець обзавівся сімейством. Чоловік зрозумів, що вовк, якого він виховав не підведе його, а навпаки допоможе. Тому, мисливиць наважився на постріл у вовків, які наступали. Одночасно з цим його колись домашній вовк теж кинувся в атаку, та й вовчиця з дітьми від нього не відстали.
Все вирішилося швидко – зграя розбіглася у різні сторони, коли зрозуміла, що зустріла відразу декількох гідних суперників і навряд чи успішно зможе вийти з сутички. Коли все успішно вирішилося, чоловік підійшов до свого вірного друга, та й собака радісно підбігла до свого прийомного сина.
«Дякую тобі, друже, виручив так виручив – і мамку, і мене», – сказав чоловік погладжуючи вовка. Той глянув йому прямо в очі, потім повільно розвернувся і побрів до свого нового сімейства.
Між іншим, худоба в селі пропадати після цього перестала.
