Доведеться мені Новий рік зустрічати на чужині. Бо власні діти мені вже не раді.

Ніколи не думала, що це може трапитись зі мною. З чоловіком ми розлучились ще давно. Сину було приблизно 13 років. Нового чоловіка не знайшла, багато працювала. Ростила сина самостійно, ніякої допомоги в мене не було.

Андрій виріс, одружився та вони з дружиною почали жити на орендованих квартирах. А тут невістка завагітніла, це, як відомо, великі витрати. Тоді якраз мене моя подруга покликала у Європу на заробітки. Я довго думала та погодилась. Хоч на старості світ побачу, і дітям допоможу. Тож я повідомила сину та невістці, що вони можуть пожити у моїй квартирі. Так вони зможуть більше відкладати та швидше придбають власне житло. А я приїду із заробітків та й докладу їм до потрібної суми.

На заробітках потрібно важко працювати. Я почала доглядати за хворими, лежачими людьми. Кращої роботи не знайшла, але зарплата була пристойна, і відкладала я, і собі щось купувала, і додому передавала.
І ось тут перед новорічними святами хотіла додому приїхати на тиждень, а то і два. Рідних побачити, онука свого. Подзвонила я до Андрія, а він мені:

«Мамо, ти що. Ми уже собі свята спланували. Друзів запросили. У ресторан ж не підемо, дорого там. Мені вже не зручно людям відмовляти, що про нас подумають? Ти весною краще приїжджай, ми дуже раді будемо. Не ображайся. Тобі ж там сумно не буде, в тебе там подруга».

takprosto.cc

Невже син думає, що якась далека подруга замінить мені найближчих людей? Що з нею мені буде веселіше чи краще? Ось доведеться мені всі свята зустрічати тут, на чужині. Бо власні діти мені вже не раді. А я, власне, і приїхали сюди, щоб їм на квартиру заробити. А вони мене на друзів проміняли. Ну буде мені урок.

А ви з ким будете святкувати?