Коли дізналась про зради чоловіка – вирішила діяти. Такого він точно не очікував!

Мій чоловік завжди багато працював, добре заробляв, але додому приходив дуже пізно. Наша сім’я досить заможна, у нас панує затишок та гармонія. Мої батьки дуже люблять свого зятя, завжди хвалять нашу сім’ю та щасливі, що в мене склалось все саме так.

Я й сама завжди думала, що мені пощастило. Поки не дізналась, що в мого чоловіка є коханка. Дізналась я це зовсім випадково. Маю зазначити, що поведінка чоловіка чи наші відносини ніяк не змінились, тому я нічого й не помітила. Виявилось, що вже декілька років він не на роботі затримується, а в неї.

Спочатку я не розуміла, як я маю жити далі, що робити? А потім почала думати, як я маю вийти з цієї ситуації з гідністю. Розлучатись та залишатись самою з дітьми я не хотіла. Що маю сказати дітям? А батькам? А всім, хто стільки часу вважав нас ідеальною сім’єю? А як я буду забезпечувати дітей сама? Терпіти таке та закривати очі теж не варіант. Ось я і вирішила, що не буду нікому нічого розповідати. Можливо, з часом чоловік візьметься за голову та залишить своє захоплення в минулому. А в нас буде все, як раніше.

Так і було б, але моє ставлення до нього дуже різко змінилось. Він для мене вже не був таким ідеальним. Кожного дня я знаходила нові і нові недоліки в ньому. Оскільки він добре заробляє я брала в нього гроші і просто їх відкладала. А він відчуваючи свою провину ніколи мені не відмовляв, скільки я б не просила. Цікаво, що він навіть не помітив, що я якось змінилась. Йому було не до цього.

Через 5 років такого життя я зібрала чималу суму грошей. Це вже не враховуючи безлічі дорогих прикрас, дорогого автомобіля та одягу. Тоді я вирішила. Розлучаюсь. Коли повідомила про це чоловікові, він був в шоці.

Я все йому розповіла. Сказала, що знала про його зради. Замість того, щоб вибачитись та спокійно поговорити, чоловік почав кричати на мене та обзивати меркантильною. Але мені було байдуже. Без житла я не залишусь, ми купували його будучи уже в шлюбі. В мене є робота, досить нормальна зарплата та й відкладена сума в банку. А для чоловіка це чудовий шанс перестати ховатись та почати врешті жити з людиною, яку любиш.

Але в чоловіка були інші плани. Він почав говорити, що не хоче йти до неї, хоче жити зі мною та просить вибачення. Через деякий час я зрозуміла, чому він не хоче мене відпускати. Його коханка теж одружена. А чоловік її працює за кордоном. Тому, їх двох цілком влаштовували зустрічі ввечері. Поки я не сказала, що хочу розлучитись.

pexels.com

Я вже для себе впевнено вирішила – хочу жити для себе. Не хочу мати біля себе людину, яка не поважає ні себе, ні мене. Діти вже виросли, сподіваюсь, що зрозуміють. А чоловік залишиться один. Але, мені його не шкода зовсім – сам заслужив!

Як ви вважаєте, правильно я вчиню, якщо розлучусь? Чи все ж спробувати зберегти сім’ю?