Нещодавно приїхала до родичів в гості. І була шоквана! Вони заслуговують на те, як живуть.

В честь нашого з чоловіком приїзду всі вирішили влаштувати пікнік. Знайшли ми непогану галявину біля озера, розвели вогонь, посмажили шашлики. Гарно посиділи, провели час. Але мене весь час дивував стан цієї галявини. Озеро мутне, багато сміття, камишів. Навколо все таке ж брудне, і дуже, дуже багато сміття.

pixabay.com

На кожен наш вихід на природу я завжди беру з собою спеціальні пакети. Для нас, за кордоном, це завжди норма. І тут теж я вирішила взяти пакет для сміття. Після нас все перевірила, щоб нічого не залишити. Я голосно обурювалась про те, як можна смітити там, де і відпочиваєш. Завжди поряд можна знайти смітник, якщо захотіти.

І ось коли ми збирались йти назад я не бачила пакету зі сміттям. Коли я почала питати, де наше сміття, мама відмахнулась від мене.

– Ми уже викинули, – відповіла мама.
– Як викинули? Тут ж немає смітник? Куди викинули?
– В очерети. Всі ж там викидають. А ми що?

Я з останніх сил стримувалась, аби не зробити сварку. Дістати сміття було вже не можливо. І тоді я усвідомила істину. Всі живуть так, як на це заслуговують. Тому такі брудні вулиці, ліхтарі без ламп, смердючі водойми, потрісканий асфальт і тд.

Це не погана влада ходить і смітить, руйнує майданчики та будівлі. Це не погана влада краде лампочки і все, що не правильно лежить.

Дорогі мої земляки! Ви самі собі створили пeклo. І тільки вам в ньому жити. Міняйтесь самі, а тоді вже вимагайте іншого ставлення до себе!