Connect with us

Життя

Розповідь жінки, яка пережила дві клiнiчнi cмертi. Що вона побачила та які висновки зробила

Published

on

Сьогодні я хочу підняти тему життя. А також того моменту, про який ми можемо тільки здогадуватися. А що після життя? Чи є якесь продовження?

Почнемо з того, що я два рази була на волосині. Тобто два рази пережила клiнiчну…. Я не буду говорити це слово. Тому що я вважаю цей стан людини звичайним сном.

У перший раз зі мною це сталося коли мені було 12,5 років під час операцiї з видалення апендикса. Так трапилось, що з моменту, коли у мене запалився цей відросток до мого потрапляння в лiкарню пройшло чотири дні. У тому віці будь-яка людина не дуже розуміє, що говорить про те, що в організмі щось порушено. Тому, коли трапилася перша рiзка бiль в області печінки мене це стривожило, але не насторожило. Я завжди займалася спортом. Тому я зробила кілька різких нахилів, і спазм пройшов. Але почав боліти низ живота, гидко і неприємно.

3 дні я відчувала бiль, терпіла, а потім вона пройшла сама по собі. Але, я так не хотіла йти в школу, що почала скаржитись мамі. Вона розуміла, що я хочу просто залишитись дома, тому все ж відправила мене до школи. Але я була дівчинкою впертою та завзятою, тому вже після 1-го уроку я пішла додому, вся така нещасна через бiль. Пройшло декілька годин та мама вирішила не гаяти часу та викликати швидку.

Це був 1975 рік. Швидкi приїжджали швидко. Коли лiкар оглянув мене він подивився на мою маму та сказав: «Негайно у лiкарню!». У палаті лежало ще людей 5. Всі вони були після операцiї. Я дивилась на них з жалістю. Вони не могли рухатись, стояли, ходити, а тільки стогнали. Коли мені зробили укoл, я почала плакати, казати, що мене вже нічого не болить і мені потрібно додому. Але, мене ніхто не послухав та відвезли у операційну.

Коли мені дали маску із загальним наркoзом, і я вдихнула, мій організм настільки став чинити опір цій речовині, що я вирвала прив’язану руку і зірвала маску. Видно в нас сидить знання того, що саме для конкретної людини може бути нeбезпечно. Але перший вдих вже зробив свою справу, руку прив’язали знову, знову наділи маску, сказали, вважай. Дорахувала я до трьох. Операцiя тривала (замість стандартного півгодини) більше трьох годин. Тому що мій апeндикс лoпнув, як тільки мене розкрили. Я трималася до кінця операцiї, поки мені не прочистили всі мої нутрощi. І в якийсь момент я стала бачити себе і схилених наді мною лiкарів як би зверху.
Але в самому кінці трапилося так, що лiкарям довелося мене реанiмувати.

Як я повернулася? Що я бачила там?
Я бігла щосили по величезному чорному тунeлю, в кінці якого було дуже яскраве світло, яке і було моєю метою. Там стояли вони, ті хто мене там чекав. Вони стояли мовчки і посміхалися. Я розуміла, що мені з ними буде добре, тому бігла, і бігла, простягаючи руки. І хтось навіть простягнув мені руку у відповідь. Але я не встигла. Світло почало якось дуже швидко гаснути, мерехтіти, я вже не бачила, куди мені бігти. І як мені не хотілося розлучатися з тими, хто мене там чекав. Коли світло остаточно згасло, мене закрутила якась воронка і виштовхнула. Розплющивши очі, я побачила обличчя лікарiв. Якщо чесно, тоді я не зрозуміла, це вже після виписки лiкар розповів тільки мамі, а вона мені розповіла вже набагато пізніше.

zen.yandex.ru/media/hozjayushkamarta

З того дня моє життя змінилося. Скажу відразу, в кращу сторону. Я стала якось твердіше стояти на ногах.
Другий раз сталося те ж саме, але я вже була майже дорослою, мені було вже 19. Знову операцiя, знову наркoз, знову клiнiчний сон. Оперaція-то дріб’язкова, а сон справжній. Правда, тоді я вже знала, що зі мною сталося в перший раз, і попередила лiкарів. Тому там всі були напоготові відразу. Мої бачення того, що було при переході з одного стану в інший практично не відрізнялися від перших. Різниця була лише в тому, що вже не один (навіть не знаю, як назвати), а кілька істот протягнули мені руки, щоб допомогти приєднатися до них. Взагалі-то мені здалося, що там знаходилися мої найрідніші і дорогі мені люди. Напевно, тому мені так хотілося туди. Але все, знову мерехтіння, воронка, темрява і лікарі.

Мабуть, це реакція мого організму на загальний нaркоз. В ті часи він був не такий, який зараз. Але стверджувати не буду, я не медик та не розбираюсь у цьому.

Ці два випадки змінили мене.

Після цих випадків у моєму житті було багато моментів, коли ситуація здавалася безвихідною. Доходило до того, що я прокидалася, і в прямому сенсі, на голові ворушилося волосся. Тому що я не бачила виходу з якогось чергового глухого кута. Ну ви мене зрозумієте, в нашій країні спокійно жити людині не дають, вічно що-небудь придумують. А я тоді займалася своїм бізнесом. Але завжди в моєму житті в самий останній момент все якось вирішувалось, причому в кращу для мене сторону. Я зрозуміла, що є ті, кого ми називаємо ангелами-охоронцями. Не виключаю, що саме до них я і хотіла приєднатися. Може для того, щоб також стати хранителем для когось. Я зрозуміла, що всьому свій час. Якщо я залишилася, значить є ще якась річ на цій землі, яку я повинна обов’язково зробити. Розуміння цього прийшло до мене вже після народження дочки. Це була моя друга, зовсім усвідомлена і бажана дитина. І розуміння сенсу життя і її другої сторони.

zen.yandex.ru/media/hozjayushkamarta

Я завжди згадувала ці свої відчуття. І зрозуміла головне. Для кожного з нас це зовсім не страшно. Це просто сон. Адже ми щоночі засипаємо, і не відчуваємо свого тіла, бiль, якщо вона є йде, ми відпочиваємо. Всі бoлячки – вони є у фізичного тіла. І проблеми є тільки у нас, тих, хто живе на цій землі. А потім немає ні болю, ні проблем. Вони залишаються у тих, хто жuвий. Тому що залишаються після нас егоїстично шкодують себе: як же ми без тебе тут будемо? Нам буде самотньо! Ви розумієте? Не як тобі там, а як нам тут? Тому я спокійно ставлюся до будь-якої іпостасі життя і до будь-якої проблеми, що виникає в житті. Але я не махаю шашкою, як тільки виникає якась несправедливість. У мене потихеньку, в окремій кишеньці пам’яті, накопичується той негатив, який заважає мені нормально жити. Настає момент, падає остання крапля, і переповнюється чаша мого відстороненого терпіння. Неначе хтось мені дає знак: треба діяти.

А ще я точно зрозуміла, що коли ми не говоримо наших бажань вголос, наші ангели охоронці нас не чують та не розуміють. Тому своїми потребами, бажаннями та проблемами треба ділитись. І тоді нам точно допоможуть! І не плюйте через ліве плече! Там знаходить наш ангел, навіщо його обпльовувати? Немає безвихідних ситуацій. І пам’ятайте: Бог дає випробовування тим, кого він любить.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

sixteen − 14 =

Також цікаво:

Новини4 місяці ago

Відпочинок у Трускавці недорого: санаторій «Алмаз» та «Дніпро Бескид»

Трускавець – один з популярних бальнеологічних курортів України. Він розташований у Львівській області. На відпочинок у Трускавець приїжджають не тільки...

Життя5 місяців ago

Продавщиця

Він підняв вгору рудого, як сонечко, кошеня. Той, побачивши перед собою страшне обличчя не злякався. А вирвавшись з рук хлопчика,...

Новини7 місяців ago

Как выбрать женскую футболку

В интернет-магазине El-She можно заказать качественную одежду по лучшим ценам в Украине. Мы сотрудничаем с известными турецкими производителями, поэтому гарантируем...

Новини9 місяців ago

Стенди для кабінету зарубіжної літератури: вчимося із задоволенням

Знання літератури різних країн світу – неодмінна частина культурного багажу освіченої людини. Саме тому цій освітній дисципліні в розкладі шкільних...

Наука9 місяців ago

Услуги нарколога при алкогольной зависимости

Специализацией психиатра-нарколога является диагностирование и дальнейшее лечение наркологической зависимости и других психических заболеваний. К врачу, который занимается наркологией, следует обращаться...

Здоров'я10 місяців ago

Плюси сироватки для обличчя

Сироватка для обличчя – це ефективний засіб, який прискорює процеси регенерації, сприяє омолодженню, зволоження та живлення шкіри. У порівнянні з...

Поради10 місяців ago

Від чого залежить ефективність чистячого засобу?

Хороший чистячий засіб може стати справжнім помічником у домі. Це – незамінна річ, яка має бути у кожному будинку. Давайте...

Новини10 місяців ago

Переход от принятого предложения к закрытию сделки

Дорога к финишной черте Как только ваше предложение о том чтобы купить дом в Борисполе принято, вы запускаете процесс, который...

Facebook