У нас уже є і дитина, і квартира, а чоловік вже ще не розлучається з колишньою дружиною. І що мені робити?

В моєму житті склалась важка ситуація. Я вже понад 6 років живу з Олегом, в нас є син Денис, йому 4 роки. Чоловік дуже любить проводити час з сином, грається з ним, гуляє. Про мене теж не забуває. Дарує квіти без причини, оточує мене турботою, запрошує мене на побачення.

Раніше ми жили на орендованій квартирі, за яку платив чоловік. А нещодавно вирішили оформити кредит на власне житло. Кредит платимо ми разом, і ще батьки по можливості допомагають. Живемо ми всі наче добре, дружимо і майже не сваримось. Я намагаюсь бути хорошою господинею. Займаюсь домом, хатніми справами, завжди готую щось смачне. Грошей нам теж вистачає. Я працюю не повний робочий день, але заробляю не погано. Коли син підросте буду думати про іншу роботу, але зараз і мене і чоловіка все влаштовує. Я працюю швачкою в салоні. Буває, що підробляю, коли є індивідуальні замовлення. Багато одягу шию вдома. Загалом, якщо є мета і можна відкласти кошти – то все реально.

Ось я жила і раділа, ніби в житті все добре, коханий чоловік є, дитина. Відносини у мене з’явились досить пізно, але це не завадило побудувати міцну сім’ю. В мого Олега це другий шлюб. Від першої дружини теж є дитина, донька. Чоловік хоч і спілкується, але не дуже часто. Донька його живе з батьками дружини, з ними чоловік теж підтримує стосунки і матеріально допомагає. Чому так сталось, де живе дружина і всі ці деталі я не випитувала, хоч мені і дуже цікаво. Саме за це невтручання у не в свої справи мене чоловік і цінує. Він розповів про першу сім’ю рівно стільки, скільки вважав за потрібне. Всі спільні роки я не перетнула заборонених рамок. Жодних заборонених тем для розмов я не підіймала.

Я не забирала чоловіка з родини, він жив сам та був вільним. Але мене дуже непокоїть те, що він досі в офіційному шлюбі з цією жінкою. Так, я називаю його своїм чоловіком і вважаю, що штамп в паспорті – це лише формальність. Ми навіть навчились спокійно реагувати та віджартовуватись, коли нас запитують нетактовні люди про одруження.

vitamarg.com

А ще мої колеги підливають масла у вогонь. Кожного дня я вислуховую чиїсь історії, коли цивільні дружини залишались в один момент ні з чим. Та і дружиною я себе назвати не можу, бо ж штампу немає. Я переконувала себе, що це просто заздрість і всі ці історії не про нас.

Останньою краплею стала моя мама, коли попросила сказати чоловікові прямо, що потрібно одружуватись вже і зараз. Їй, звичайно, дуже дивно, що чоловік ще офіційно одружений з іншою жінкою. Мовляв, на нього всі права має лише вона, а маю лише обов’язки. Що це за життя таке? Згідно з законом в неї є права на нашу квартиру. Вона законна дружина чоловіка, на якого оформлена половина квартири.

Після довгих розмірковувань я вирішила все ж обговорити це з чоловіком. Навіть не знаю, як правильно почати цю розмову і чи потрібно взагалі? У нас же все добре. Принаймні на перший погляд мені так здається.

А як ви б порадили поступити? Говорити з чоловіком?