Ви точно пам’ятаєте ці дві страви з дитинства. Шкода, що їх вже не скуштуєш

Вчора роздумувала про те, що колись було стільки всього смачного. Але в дитинстві ми про це навіть не задумувались. Для нас це була просто буденність. А шкода

Ось, наприклад взяти хоча б варену ковбасу. Люди, які вже поза 40 років ще пам’ятають, яка ковбаса може бути смачна. Особливо якщо підсмажити її до рум’яної скоринки, і зі свіжим хлібом. Втім, і не смажена ковбаса була цілком таки смачна.

Нині ж з ковбасами щось дуже дивне відбувається. Кажуть, в радянські сорти штовхали туалетний папір і всі відходи, обвалки туш, типу хрящів, щетини та іншого. Але мені тут під час подорожі попався бутерброд із сучасною вареною ковбасою.

roscontrol.com

Так ось, дорогі друзі, ковбаса на зрізі була … колюча. Я не шуткую. Саме колюча. Наче крихітні, нехай і не дуже тверді, шипи стирчали з ковбасної маси. Скромно можу припустити що це – всякі там розмелені кістки … Гарненько посолені, щоб за смаком солі, іншого й не помітив.

Такої текстури не було навіть у ліверної ковбаси радянських часів.  І в одному з найдешевших сортів – ковбаси «Чайної» нічого подібного тоді не траплялося. Цей бутерброд я їсти відмовилась. Але, найцікавіше, що коли дала його безхатній собаці, вона теж відмовилась. Уявляєте?

А ще пам’ятаю дуже смачні макарони по-флотськи. Коли замість фаршу використовували дрібно порізану і обсмажену варену ковбасу. І ви знаєте, це було смачно! Зараз я навіть не ризикну створити щось подібне, тому що вийде щось незрозуміле.

А другий продукт, який я дуже люблю – кисіль. Такий звичайний, у брикетах. Ось це смакота була. І ці смаки різні, і вишневий, і яблучний, і плодово-ягідний. І він весь був дуже смачний. А тепер що? Якось я спробувала такий приготувати вдома. На свою голову розвела його в емальованому посуді. Потім ще довго намагалась відмити цю емаль від барвника. І це все потрапляє в наш організм.

mariokomi.ru

Я, звісно, розумію, що барвник дуже важливий для кисілю, як і ароматизатор. Але можна хоч це все додавати якісне, а не найдешевше? Чому за часів мого дитинства кисіль примудрявся бути смачним і при цьому не фарбував посуд, рот, руки, шлунок і всі прилеглі до киселю околиці? Чому тоді можна було купити брикет киселю і швидко зварити його, а зараз, щоб отримати щось більш-менш їстівне, потрібно цей кисіль бадяжити з нуля, втрачаючи час.

Багато хто дуже лає радянські часи. І взагалі, як тоді народ виживав, не зрозуміло. Але, я хочу сказати, що тоді було якісно все. Всі продукти. А тепер що?

А ви сумуєте за якимись продуктами з дитинства? За чим?