Що робити, якщо дратує власна донька?

Джерело: pixabay.com

Декілька днів помітила з собою взагалі не звичне почуття, ніби дратує власна донька та її чоловік. Почалось все з того, що вони з чоловіком вирішили взяти відпустку на 2 тижні та приїхати до мене в гості у село з онукою, аби вона побула на свіжому повітрі. Спершу я була дуже рада, адже моїй онуці Оленці 3 роки, а за цей час я її бачила всього декілька разів. Сталось так, бо я живу в селі, а мої діти в місті. Приїжджають вони рідко, завжди багато роботи та немає часу. А тут все ж вирішили завітати на літні канікули.

Моя донька після шкоди вирішила вступати в університет в місті. Там вона і познайомилась з своїм чоловіком Олегом. Через 2 роки зустрічань вони одружились. Жити почали разом в Олега. А через рік після весілля донька моя Юля завагітніла. З того часу ми практично перестали бачитись. Я декілька разів приїжджала, але не надовго, щоб не заважати та не набридати.

А тут Юля зателефонувала, що приїдуть до мене на два тижні. Я була дуже рада такі новині, адже це чудова можливість побути з онукою та донькою. А ще сподівалась, що зять допоможе мені з деякими роботами вдома, адже чоловіка я втратила ще 7 років тому, а за цей час назбиралось багато чоловічої роботи. Але сталось не так, як я гадала.

У місті вони звикли спати до обіду, а я не можу спати довше ніж до 5 ранку. Все через те, що мій зять розпочинає свою роботу о 14.00 та працює до пізньої ночі. Ось так і Юля і Оленка звикли лягати пізно вночі, та й відповідно спати до обіду. Сніданок в них в тій годині, коли у інших вже обід. А коли вже поїли та залишити після себе гору брудного посуду десь приблизно о 15.00 донька питає мене, чим може мені допомогти. А чим мені можна допомогти якщо я вже 10 годин на ногах та все переробила?

Я звичайно дуже рада, що вони у мене гостюють, але знайти спільну мову дуже важко, через абсолютно різні звички та погляди. І хоч я намагаюсь не вступати у конфлікт, але я не розумію, чому онука не гуляє на свіжому повітрі, якщо вони для цього і приїхали, а дивиться мультики на телефоні. Та загалом замість допомоги, яку я очікувала я отримала більше шкоди. Я розумію, що Оленка ще мала, їй все цікаво та вона всюди лізе, але вона приносить дуже багато шкоди. А донька і зять їй і слова не скажуть, аби не травмувати дитячу психіку, а нам колись і погляду хватало. Не розумію, чому вони так виховують її, ніби їм байдуже. А де дисципліна? Мені дуже прикро визнавати той факт, що я вже чекаю аби вони повернулись у місто.