Життя

Я більше не приймаю вдома гостей і не пропоную чаю

 

До 50-ти моя хата була повна гостей. Я любила готувати, робити закупки, пекти. Любила, коли моє помешкання сповнювалося гамором. А зараз не хочу приймати нікого. Навіть чай не готую тим, хто приходить до мене. І це зовсім не втома. Причин є декілька.

 Одна з них – звичайна лінь. Так, тепер я люблю, коли мене обслуговують.  А я в цей час розслаблено спостерігаю за всім, що робиться навкіл. Люблю проводжати поглядом клієнтів, що заходять і виходять. Люблю зачепитися за декор приміщення і розглядати його, наче витвір мистецтва. Також мені подобається вести спокійні наповнені гармонією розмови з будь-ким – подругою, знайомим, колегою. Головне, щоб усе було щиро й невимушено.

Цiкаво:  Приводять одного разу до молодого хірурга-початківця на огляд дівчинку

Коли приймала гостей вдома – доводилося за день до того все вимивати, прибирати, бігти за покупками і допізна готувати. Опісля подати приготовлене, прибрати і ввечері перемити увесь посуд.

Друга причина – енергетика. Так, люди приходять у гості з різним настроєм, думками і виливають це все на ближніх. Я відчула, що часом ця енергія мене руйнує – спустошує. Уночі я ще довго не можу заснути – у голові ще точаться пережиті розмови.

 І третя причина – бажання самій розслабитися, пізнати щось нове. Тому надала перевагу зустрічам з друзями, походам в ресторани, на виставки чи у кіно.

Так, тепер, коли мені 50-ть, я насолоджуюся життям, ділюся емоціями, спиваю красу кожної миті.

Не знаєте в кого запитати поради?
Ми зробили групу в телеграм, щоб кожен з Вас мав можливість поспілкуватися "у прямому ефірі"
https://t.me/poradteua

ДОЛУЧАЙТЕСЬ!

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven − two =

Close