Картина, яку довелося спостерігати з вікна квартири моєї родички шокувала.

Багатодітна мати-героїня, яка живе на кілька поверхів вище, народила вже четверту дитину. І ось вона паркується на своєму автомобілі біля під’їзду, дістає з багажника візочок  і починає туди складати пакети з продуктового магазину. Тим часом, із заднього сидіння висаджуються двоє дітей, дівчатка (приблизно 6 і 9 років).

Мамашка завантаживши «під загруз» візочок пакетами, передає його старшій дівчинці і дістає на руки немовля з машини. Всі вони прямують у бік під’їзду.

В якийсь момент, дівчинка не справляється з управлінням візочка через крижані нарости і …. візочок перевертається, розсипавши по дорозі вміст одного з пакетів. Мамашка як закричить на весь двір:

– Я для чого тебе народила? Я тебе народила, що б ти мені допомагала! А ти що робиш?

– Я тобі допомагаю … – зі сльозами закричала дочка.

– Це твоя допомога? – продовжувала кричати мати, вказуючи на перевернутий візочок. При цьому два рази з розмаху б’є ногою продуктах так, що вони розлетілися ще сильніше і, деякі з них, залетіли під припарковані автомобілі.

Потім вона, однією рукою, поставила візочок на колеса, поправила пакети і, тримаючи в одній руці немовля, а іншою штовхаючи візочок, пішла в під’їзд з криком:

– Поки все тут не зберете – додому не приходьте!

Дівчата почали збирати продукти по двору в пакет, залазячи під припарковані автомобілі, після чого вирушили додому.
Про цю мамашку, ще сусідка говорила, що чула, як вона кричала на одного з дітлахів з погрозами: «Ти що? Хочеш знову всю ніч на горосі простояти? »

Дітей дуже шкода. Ось що треба робити в такій ситуації? Писати кудись? Чи є в цьому сенс?

За матеріалами: pic-words.ru