ЖиттяПоради

Маленька казка про любов і самопожертву!

Цю історію я почула раптово та дуже вчасно і, надіюсь, хтось, як і я, прочитає її у потрібний час!

— Чому ти постійно хочеш залишити мене без крил?
– Я, просто, дуже сильно люблю тебе, і не хочу, щоб ти від мене втікла, чи полетіла….
– Я ж хочу залишитися з тобою!
– Це ти зараз так говориш, а при першій же можливості втечеш до когось іншого.
– Але ж, зараз я з тобою, мені з тобою добре і я не хочу до когось іншого.
– Та навіщо тобі ті крила, мені і без них ти подобаєшся, та й взагалі закрию тебе в банці, тоді ти точно будеш завжди зі мною.
– Але ж тоді я стану звичайною комашкою, а ти мене помітив та полюбив саме завдяки прекрасним крилам.
– Тому, вони тобі непотрібні. Я їх помітив, а іншим їх бачити не варто. Ти повинна бути тільки моя.
– Але ж я завжди була твоя, тільки до тебе я була такою близькою.
– То навіщо ж тобі крила? Ми можемо стати ще ближчими, я зможу тобі показати світ з баночки, чи сірникової коробки.
– Але я не хочу залежати від тебе, інакше ти мене розлюбиш, і я не зможу навіть полетіти.
– Не розлюблю, обіцяю!
Тоді метелик погодився залишитися без крил заради любові з хлопчиком. Хлопчик досить довго проявляв любов та турботу про метелика, яку й обіцяв, але згодом відчуваючи її безпорадність та прив’язаність до нього він став забувати про неї, менше розмовляти з нею, майже забув, що вона потребує турботи та уваги. Та й взагалі вважав, що вона дуже зіпсувалася, бо була постійно сумна та нервова.
– Невже ми стали такими, як всі інші? Ти так змінився, ти був тим, за ким я була готова піти на край світу та залишитися без крил, що власне і зробила по-твоєму бажанню. Ти ж постійно прохав про це і гарантував постійну турботу та любов. А що стало тепер? Ти постійно в поганому настрої, не поважаєш мене, від тебе кожного разу пахне іншими метеликами. Невже цього ти прагнув?
Хлопець не хотів визнавати свою провину, але все більше розумів, що загрався в ігри, які затіяв та, що метелик давно не приносить йому тої радості та задоволення, що було раніше.
– Відпусти мене назад, поверни мене до домівки, гірше мені вже не буде, а краще можливо стане.
Хлопчик спочатку сперечався, але потім повернув її до домівки.
Пройшло не мало часу, як метелик відростив нові ще прекрасніші крила та зустріла хлопчика.
– Невже ти змогла знову відростити крила та стати такою прекрасною?
– Так, а ти став збирачем метеликів? Неочікувала від тебе такого…
– Та розумієш, на них мені все одно, я не хочу бути з ними поруч завжди, якщо полетять, то полетять, а з тобою…. Було інакше…. Можливо спробуємо ще раз?
– Я тебе люблю не менше, але зараз не можу і не хочу пробувати ще раз…. Тому прощай!
Цінуйте себе та своїх коханих.

Цiкаво:  Чим зайнятися на вихідних вдома?
publicdomainpictures.net
Не знаєте в кого запитати поради?
Ми зробили групу в телеграм, щоб кожен з Вас мав можливість поспілкуватися "у прямому ефірі"
https://t.me/poradteua

ДОЛУЧАЙТЕСЬ!

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eight − 4 =

Close