Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм! – плакав Ілля

Моє серце відразу потягнулося до Іллі, напевно, прокинувся материнський інстинкт

При знайомстві Денис одразу повідомив мені, що він вдівець. Його дружина померла при народженні їхнього сина і тепер він сам виховує хлопчика. Я не загострювала на цьому увагу, адже не уявляла, що моя любов до цього чоловіка стане такою сильною.

Якийсь час ми зустрічалися, але про сина Денис більше не розмовляв. Минув час, ми зблизилися, і я зважилася попросити, щоб коханий познайомив мене з хлопчиком.

Яким ж було моє здивування, коли виявилося, що малюкові, який підростав без мами, всього лише 11 місяців. Моє серце відразу потягнулося до Іллі, напевно, прокинувся материнський інстинкт. Я стала просити коханого, щоб він частіше приводив мене до свого сина.

Поступово я перебралася до Дениса, і ми стали виховувати Іллю разом. Коли йому виповнилося 1,5 рочки, він назвав мене мамою, а я всією душею прикипіла до цього малюка.

Незабаром Денис запропонував мені стати його дружиною, і ми розписалися. Я дуже хотіла народити від коханого, але не поспішала з цим. Хотілося встигнути приділити достатньо любові маленькому Іллі, адже йому так довго не вистачало мами.

Через 4 роки щось зламалося в наших відносинах. Денис пропадав на роботі і майже не приділяв нам свого часу. Я знала, що бізнес чоловіка вимагає багато уваги, і особливо не переживала.

Але одного разу, коли ми гуляли з Іллею, я побачила чоловіка, який обнімав юну дівчину, що несла букет. Денис нас не побачив, але я непомітно сфотографувала цю парочку, щоб мати докази, коли стану розмовляти з чоловіком.

Прийшов вечір. В очікуванні чоловіка мене всю трясло. Коли він сів вечеряти, я не витримала і простягнула Денису телефон, на екрані якого світилася зроблена мною фотографія.

Від несподіванки чоловік навіть подавився, але тут же відставив тарілку і без сорому заявив:

– Ну що ж. У мене дійсно з’явилося інша. Як жінка, ти мене більше не цікавиш. Напевно, нам краще розлучитися. Раніше я не затівав такої розмови просто тому, що мене все влаштовує – і те, як ти ведеш будинок, і те, як виховуєш сина.

Така відвертість мене просто приголомшила. Але зараз було не до моїх почуттів – набагато важливішою була доля хлопчика.

– Давай син сам вибере. Подивимося, з ким він захоче жити.

Висловившись, Денис спокійно доїв вечерю.

Назавтра він прийшов додому з коханкою. Та невдоволено розглядала нас з Іллею. Без слів було зрозуміло, що цьому юному створінню зовсім не хочеться виконувати роль матері, ще й нерідної дитини.

Денис підкликав Іллю, сказавши йому:

– Синку, нам треба поговорити. Ми з мамою більше не можемо жити разом. Вона їде, а ось ця тітка тепер стане твоєю мамою.

Ілля перелякався, кинувся до мене і, вчепившись в мою руку, закричав:

– Мама, мамочка, я хочу бути тільки з тобою, я не буду жити з ними, не віддавай мене…

Як могла, я заспокоїла хлопчика і пообіцяла йому, що нікому його не віддам. Малюк пішов до себе в кімнату, а Денис попросив свою даму вийти і посидіти в машині.

Присівши, ми продовжили нашу розмову. І тут я дізналася те, що мене дійсно приголомшило. Денис розповів мені те, про що він мовчав всі ці роки:

– Ілля не рідний мені. Я не можу мати дітей, але ми з першою дружиною дуже хотіли малюка. Тоді ми звернулися в клініку і зробили ЕКО з матеріалом від донора. Пологи були складними, і дружині довелося вибирати, кого рятувати лікарям — її або дитину. Вона вибрала малюка, а мене змусила заприсягтися, що я знайду йому хорошу маму. Я виконав свою клятву.

Хочеш — забирай Іллю. Йому і справді буде краще з тобою. А я оформлю всі документи і буду вам допомагати матеріально.

Зрозуміло, я забрала Іллю. І жодного разу не пошкодувала про це. Мій хлопчик найкращий, розумний, добрий і вихований.

А то, що в ньому немає моєї крові, не має ніякого значення…