Мені вже 65 і недавно я згадала про те, що їла на вулиці в своє дитинство. Розповідаю!

Днями моїй онучці на прогулянці захотілося спробувати голки модрини і їй дуже сподобалося. Саме тоді я згадала що ми їли у дитинстві і що ми любили робити з друзями на вулиці.

Дуже довго можна розмірковувати на цю тему, але перше, про що я згадала, була трава “просвірка?” або ще ми її тоді називали Арбузик. Їла я її постійно, тому підрахувати буде важко скільки.

Найбільш часто арбузики росли біля дороги, але це не зупиняло нас. Ми рвали траву брудними руками і спокійно їли хоча вона і була покрита вся дорожнім пилом.

Їли ми це не від голоду – для це було своєрідним пізнанням світу. Маленькі діти намагаються все, що потрапляє в їх руки, спочатку спробувати на смак. Так ось у нас було майже так само.

Ще ми їли квіти акації та бузку, як тільки вони починали цвісти. Ще все намагалися знайти у бузку квітка з п’ятьма пелюстками. Той, хто його знаходив, міг загадати бажання і вірив, що воно обов’язково здiйсниться.

Ще мені дуже подобалися молоденькі пагони клена і конюшина.

Біля річки зазвичай росла дика цибуля, тому ми влітку часто бігали туди. Їли ми, поки живіт не надувався. Часом приносили додому і мама готувала з цим пиріг.

А пам’ятаєте ще був кінський щавель? З’їли ми його дуже багато за своє дитинство. Ще частенько їли ягідки пасльону, але потрібно було вибрати саме дозрілі. Смак у них був незвичайний.

А смак дикої вишні неможливо забути! Вона була більш солодкою, ніж домашня. У сезон щодня їй ласували.

Молоду кукурудзу ми їли сирою, а з качанів робили лялечок. Потім ще вирiшували у кого краще вийшло.

При цьому у дітей тієї епохи не було розладів шлунка і дисбактеріозу.

А ще ми лопали такий делікатес, як корінь очерету. Його незвичайний смак я буду пам’ятати до кінця життя. Щоб його дістати, доводилося використовувати човен.

Але найбільше я любила суницю, яку ми збирали в лісі, і черемху. Пам’ятаю наші забруднені і задоволені обличчя, наче це було вчора.

А Ви що коштували? їли таке?