Притча про фініки

У перший день зими жінка разом із сином прийшла до старого, як світ, діда. До нього йшли люди, коли у них траплялося горе зі здоров’ям.

– Моєму сину пороблено. Малий протягом дня їсть тільки фініки. Лише ці солодкі плоди – і нічого іншого. Хоча ні, ще воду п’є.

– Я зрозумів тебе, жінко. Зможу тобі допомогти, але не сьогодні. Приходь завтра, рано вранці.

Джерело: irecommend.ru

Жінка, як і велів їй старець, прийшла до нього зі сходом сонця. За собою привела й сина.

Старець посадив малого на коліна та прошепотів йому на вухо:

– Хлопче, пам’ятай: на фініках світ клином не зійшовся. Є й інші, не менш смачні продукти.

Дід прочитав молитву, благословив малого і відпустив того до матері.

– Діду, а чому Ви не сказали таких слів вчора? навіщо нам треба було двічі йти до Вас додому у такий мороз та заметіль?

– Шановна, вчора я б не зміг сказати того, що мовив сьогодні. Тому що учора я також насолоджувався цими прекрасними солодкими плодами.

Мораль цієї притчі така: варто починати із себе. Давай поради, навчай людей лише після того, коли знання пройшли крізь тебе, коли ти випробував на собі.