“Заберіть вашого чоловіка назад!” – просила його коханка!

“Сонечко, сьогодні я прийняв рішення піти від тебе до іншої. Все просто — я зустрів її й закохався. Я не хотів робити тобі боляче, але ми ж не можемо керувати нашим серцем, тому вибач, що прощаюсь так. З дому я забрав тільки свої особисті речі, на спільне майно я претендувати не збираюсь. Надіюся, це не зруйнує моїх стосунків з нашою дочкою, тому, коли охолонеш — подзвони, домовимось про мої зустрічі з нею. Вибач ще раз і дякую за ті чудові роки, Руслан.” – таку записку я знайшла після роботи на холодильнику.

Сказати, що я була здивована — нічого не сказати. У нас до цього моменту була чудова любляча сім’я, ми розуміли один одного та й конфліктували дуже рідко, а якщо вже було щось таке, то ми його спільно вирішували. І коли він взагалі встиг? Тож постійно зі мною та донькою був, а тут заявив про якусь коханку. Може то знайома яка наша? Але ж ні, сумніваюся, що хтось з них міг так вчинити.

Через годину після прочитання записки, я почала приходити у себе й розуміти, що у мене ще є донька, тому причина жити далі й не просто далі, а добре — у мене є. Повзти до нього на колінах я точно не збираюсь.
Донька зараз на канікулах у бабусі, а коли приїде, то скажу, що тато у відрядженні й ми якось поговоримо та обговоримо, як це доньці все пояснити.

Поглянула на себе у дзеркало. А я ж загалом хорошенька така. Й не постаріла за чотири року шлюбу, хіба поправилася на кілограмів 5, але то таке, за декілька місяців можна виправити.

Тиждень я жила занурена у роботу, хоча й двічі добряче погуляли з подружками. У неділю мені надійшов дзвінок від жінки, яка сказала, що її потрібно терміново мене бачити й це пов’язано з моїм чоловіком, я вже розуміла з ким йду на зустріч, але особливої злості чи хвилювання не відчувала.

Мене зустріла молода жінка, близько 20-ти років, доглянута, трішки пухкіша та нижча, ніж я.

– Доброго дня, мене звуть Інна, я — коханка вашого чоловіка. – сказала вона відразу.

– Доброго, ну я щаслива за вас. А я тут для чого? – відповіла я байдуже.

– Я вирішила вам розповісти, як це було з початку. Ми познайомилися у кафе, відразу сподобалися один одному. Я надовго розлучилася, тому хотіла відносин, хоча нічого серйозного не планувала, він мені сказав, що у нього нікого не має, я йому й повірила. Десь місяць ми бачилися та добре проводили час. А ось на днях він прийшов до мене і заявив, що хоче жити разом, коли я йому повідомила, що не хотіла серйозних стосунків, то він мені й розповів правду. Ви, вибачте мені, і йому, будь ласка, за таку помилку, і, можливо, він до вас назад повернеться?

– Я не тримаю на вас зла у жодному разі, як вийшло, так і вийшло, але й у своєму будинку я його бачити більше не бажаю.