Життя
Директор сільської школи закрутив роман з прибиральницею, а от дочку признавати не захотів
Марина була першою дівчиною на селі. Працювала в школі прибиральницею. Була працьовитою та вродливою. Багато хлопців женихалося до неї, а покохала вона директора школи. Дарма, що той був старший одружений чоловік. Мирон Петрович, зрадив своїй дружині Ірині Євгенівні, яка теж працювала в школі вчителем біології.
Незабаром Марина народила донечку Анастасію.Все село гомоніло, бо всі знали, хто є батьком Асі.
Дівчинка дуже була схожою на батька. Ірина Євгенівна забрала синів, звільнилася з роботи і поїхала до батьків на Львівщину. Втікла від сорому та людських безглуздих розмов. Мирон Петрович теж незабаром звільнився з роботи і поїхав до родини, бо синів неймовірно любив.
Джерело:osoblyva.com
Ася росла славною дівчинкою. Добре вчилася в школі, допомагала мамі по господарству.Дівчина закінчила школу із золотою медаллю, але на державне навчання вступити не вдалося. Подружки мали гірші оцінки, а вступили до університету. Головне- мати блат. Ася змушена була піти працювати прибиральницею у школі. В Марини серце кров’ю обливалося, що її єдина донька, її розумниця мусить мити підлогу, коли її ровесники, до того ж не такі розумні, як вона, сиділи за студентськими лавами.
Через рік до школи по направленю приїхав молодий учитель хімії Дмитро. Він закохався в Асю, потім вони одружилися.Його батьки були не в захваті від новини, що їхня невістка без вищої освіти. Закохані одружилися. Ася вступила на заочну форму навчання у педагогічний університет. На четвертому курсі вже викладала географію у рідній школі.
Минуло 20 років. Сьогодні Анастасія Миронівна чудова мама і дружина, а також директор школи у рідному селі, де колись працювала прибиральницею. Колишні випускники організували традиційну зустріч, запросили колишніх учителів, у тому числі й Мирона Петровича з дружиною. Мирон Петрович приїхав один. Ірина Сергіїна не захотіла приїхати. Мирон Петрович знав, що у нього є дочка, проте як склалася її доля не знав.
Та коли побачив директорку школи — його наче окропом обдали. Зрозумів, що перед ним — донька. Ну дуже вона була схожою на нього. Він побіг до сусідки, яка жила поруч, попросив зрізати букет троянд.
—Пробач мене, донечко… Прийми цей букет.
Ася знала все про батька. Мама їй все розповіла, коли дівчинка підросла.
— Дякую, тату, — відповіла, прийнявши букет, — і сльози радості покотилися з очей обох.
Селяни ще довго обмивали кістки, смакували подробиці. Бо доля кожної людини як на долоні.
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...
When Anna Pulled the Cord…
When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...