53-річний сусід шукає дружину: чому лише 40-літні виявляють інтерес?

Наш новий 53-річний сусід зізнався, що не може знайти собі дружину, адже до нього тільки «бабці» 40-річні «лізуть»…

Рік тому я завела знайомство з нашим новим сусідом. Спочатку ми просто віталися у ліфті, а потім я тримала перед ним двері під’їзду, поки він заносив у дім кухонний гарнітур. Кухня, яку він привіз, була досить дивною, старою і сильно пошкодженою, з неї сиплися тирса, але мене це не обходило. У кожного свої статки. Сусід розповів, що цей гарнітур йому віддав друг, він у нього в гаражі стояв, до речі, завтра ще диван привезе, для цього потрібна буде “Газель”.

Потім він запросив мене на чай, щоб віддячити за допомогу, але я сказала, що моєму чоловікові це не сподобається, і більше він мене в гості не кликав. Ми кілька разів перетнулися в ліфті потім, він завжди був ввічливий і намагався пригостити мене то морозивом, то яблуком, але я щоразу відмовлялася з вдячністю.

Спокійний та ввічливий, зовні не потворний, загалом, звичайна людина. Я бачила у вікно, як він на своєму старенькому автомобілі приїжджає та від’їжджає в різний час доби, то з’являючись, то зникаючи з поля зору на тиждень чи два. Напевно, у нього особливий графік роботи, думала я.

Згодом ми розговорилися на лавці біля будинку. Сусід вийшов покурити, а я чекала на доставку товару на свіжому повітрі. Слово за слово, він став розповідати про себе: купив двокімнатну квартиру в нашому будинку в кредит за 2,6 мільйона гривень, живе сам, зі своєї останньої роботи пішов сам, заробляє ремонтом квартир, магазинів, офісів тощо. Працює самостійно.

Він розлучений і, як водиться, поскаржився на колишню дружину та її двох дітей, яких він виростив, вивчив і поставив на ноги, а згодом вони його відпровадили. Своїх дітей у нього немає. Житло придбав завдяки сестрі, яка бачить у Києві: вона йому й гроші на перший внесок дала. Але через відомі обмеження його заробітки стали нестабільними, виплати затримують, і він після завершення об’єктів тижнями ходить, вимагаючи своє.

Кредит же потрібно вчасно платити. І харчуватися чимось теж треба. Зараз він голодний, а холодильник у нього вимкнений. Скажу, що сусід з нашої останньої зустрічі значно схуд.

У цей момент прибула моя доставка, і я зайшла з нею додому, сказавши сусідові зачекати мене. Вдома я зібрала продукти: половинка курки, макарони, гречка, чай, помідори, пляшка олії та ще щось, винесла й віддала сусідові. Видно було, що він радий, відчувши полегшення, став відвертою людиною, почав багато говорити, тож я задала йому кілька питань, що мене цікавили.

– Як ти з такими нестабільними заробітками виплачуєш кредит? – запитала я. – Коли наближається дата платежу, а грошей немає, я дзвоню сестрі, і вона переказує. Це ж була її ідея з кредитом, то нехай допомагає.

– А за комунальні теж сестра платить?

– Ні, комунальні накопичуються.

– Чому ти не купив квартиру дешевше? Можна було за 1,7 мільйона гривень придбати однокімнатну на околиці, тоді й щомісячні платежі та комунальні були б менші.

– Бо я хочу одружитися, діти підуть, потрібно більше місця, а житло вибрав поруч із дитячими садками та школою. Хотілося б знайти роботящу господиню, але не щастить, лізуть усі 40-річні…

– Бабці у 40 років? – щиро здивувалася я, дивлячись на його добре сиву голову…

– Ну так, бабці, вони ж вже й не родять нікого.

– А яка тобі потрібна? Тобі ж 53, якщо жінці 40, то це лише 13 років різниці, це ж нормально?

– Мені потрібна жінка до 30 років, здорова, щоб і народжувала, і працювала на кількох роботах, поки молода. Бо машина стара вже, а в ній майбутніх дітей возити треба. У цей момент я трохи зам’ялася, а потім запитала його, навіщо він потрібен 30-річній, адже така жінка може знайти ровесника та будувати з ним відносини на рівних.

– Так вона не знає життя, молода, а я її навчатиму, підказуватиму, як жити, щоб все складалося.

На цих його словах я не стрималася і засміялася, сказала, що може йому спершу себе вчити, а то у свої 53 роки сестра гроші йому надсилає. А про себе подумала, що ще й сусідка (я) з ним їжею ділиться. Він сказав, що нічого смішного в цьому немає, гордо встав і пішов, не забувши прихопити мій пакет з продуктами. Тепер, зустрічаючи мене, він сухо вітається і мовчить, поки ми їдемо в ліфті. Образився.

Знаю, що він поки живе один, і бачу, що наші самотні сусідки проявляють до нього інтерес. Бідолахи, вони ж не знають, що шансів у них немає, адже їм уже під 40, а кому й за 40. Бабці. Можливо, це й на краще, що він їх не вибирає. Можливо, колись він знайде свою 30-річну. Мрії збуваються…