З життя
6 годин роздумів: Чому невістка була такою ворожою до нас?
6 років я питала себе: Чому невістка настільки вороже ставилась до нас?
Я не спілкувалася зі своїм сином Тарасом вже шість років. Я навіть не була запрошена на його весілля. Я була впевнена, що в цьому винна моя невістка Оксана. Я не розуміла причини, але через це страждала.
З чоловіком у нас троє синів, і в нього є син від першого шлюбу. Звичайно, я люблю всіх своїх дітей, але Тарас, найстарший, був настільки бажаною дитиною, що став моєю гордістю.
Шість років тому Тарас зустрів свою майбутню дружину. Вже на початку все пішло не так. Моє перше враження про неї було скоріше позитивним. Під час першого візиту до нас все минуло без проблем. Але з другого разу почало щось змінюватися. Ми сиділи за столом, коли вона сказала Тарасу: “Ти дуже погано одягаєшся. Я подарую тобі гарний одяг”. Він відповів: “Мені нічого не треба, у кожного свій смак”. Я підтримала його. Оксана насупилася, але нічого не сказала.
Наступного дня Тарас поцілував мене на прощання, а Оксана навіть не підійшла. В той момент я не усвідомила, що саме сталося. Згодом зрозуміла, що своїм одним зауваженням викликала невдоволення невістки.
Навіть на їхнє весілля мене не запросили.
Після кількох місяців мовчання Тарас запросив нас у Чернівці на свій день народження – Оксана родом звідти. Ми з чоловіком планували зупинитись у готелі, щоб залишити молодятам простір для святкування, але Тарас наполіг, аби ми залишилися в них, заздалегідь попередивши, що Оксани, можливо, ми і не побачимо, бо вона зайнята в магазині батьків.
Ми мали зібратися на обід в ресторані, але вона не прийшла. Через кілька днів Тарас дав мені знати: “Мамо, я хочу одружитися з Оксаною”. Потім додав, що не бажає пишного весілля, лише маленьке свято. Мене це не хвилювало, я сказала, що щаслива за нього.
Через тиждень він зателефонував і сказав, що Оксана не хоче бачити мене на весіллі. Запросили лише мого чоловіка. Його брати теж не були запрошені. Я не можу описати, що я відчувала в той момент. Я передала слухавку чоловікові, який сказав Тарасу, що не піде на жодне весілля без мене та дітей. Тарас, обурившись, поклав слухавку.
Протягом наступних днів Оксана намагалася зв’язатися зі мною, але завжди потрапляла на мого чоловіка. Нарешті вона застала мене, і з дуже неприємним тоном промовила: “О, нарешті!” Я накопичила стільки образи, що сказала їй: “Знаєш, я більше не хочу нічого про тебе чути!” Це була наша остання розмова.
Невдовзі вони виїхали до Бельгії. Протягом двох років ми не отримували жодних новин. Моя сестра їм написала, і Оксана відповіла: “Тарас вже має нову сім’ю”. Насправді син підтримував зв’язок лише з братом Василем, бачився з ним час від часу, але до нас більше не приходив. Так минуло шість років.
Кілька місяців тому я вирішила зв’язатися з Тарасом, тому що він мені дуже бракував. Я написала два вибачальних листи – один Тарасу, інший Оксані. Відповіді не отримала.
Коли три роки тому померла моя мати, Тарас не приїхав на похорон. Він не з’явився і на похорони старшої сестри. За останні шість років ми отримали від нього лише одне повідомлення з привітанням з днем народження чоловіка. І знову – тиша.
Відчуваю, що частина мене померла. Випадково дізналася, що вони переїхали в інше місто, але навіть не знаю, яке саме. Щодня думаю про Тараса. Найгірше те, що я навіть не розумію, чому так сталося. Довго думала, що Оксана ним маніпулює, що вона хоче його лише для себе. Я запитувала себе: чому вона так вороже налаштована до нас? Я не знаю, адже вона ніколи не захотіла сказати мені. Можливо, я сама зробила помилку з самого початку. Якби я тільки могла повернути час!
Два місяці тому ми з чоловіком вирушили в коротку подорож до Бельгії – ми виграли її в одній лотереї. І якось, гуляючи вулицями чергового міста, зупинилися на дитячому майданчику. Ми замріялись про онуків… До нас підійшов симпатичний хлопчик, який грав у м’яч. Він так нагадував мого малюка! Я посміхнулася, чоловік підкинув м’яч хлопчикові, а він грав далі… Через хвилину хтось покликав дитину: “Еміле!”…
Не могла повірити в такий збіг – перед нами з’явились син і Оксана! Після обіймів полилася ріка слів, в яких ми, здається, загубилися. І вони, і ми так само замикаємося в собі, що перестали намагатись спілкуватися… Так, визнаю, якби мені хтось сказав: “не хочу нічого про тебе чути”, я б навряд чи намагалася. Але я зрозуміла це лише після довгої розлуки з сином і його сім’єю. Вони також пройшли через складний період. Але запитання “Де дідусь і бабуся?” змусило їх задуматися. Всі ми, здається, стали мудрішими і хотіли забути минуле.
Ми залишили екскурсійну групу і залишилися в маленькому бельгійському містечку, де наче почали все з початку – змінені, в пошуках розуміння.
Зараз ми надолужуємо втрачені роки і насолоджуємося взаємною любов’ю та повагою.
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...