Connect with us

З життя

6 годин роздумів: Чому невістка була такою ворожою до нас?

Published

on

6 років я питала себе: Чому невістка настільки вороже ставилась до нас?

Я не спілкувалася зі своїм сином Тарасом вже шість років. Я навіть не була запрошена на його весілля. Я була впевнена, що в цьому винна моя невістка Оксана. Я не розуміла причини, але через це страждала.

З чоловіком у нас троє синів, і в нього є син від першого шлюбу. Звичайно, я люблю всіх своїх дітей, але Тарас, найстарший, був настільки бажаною дитиною, що став моєю гордістю.

Шість років тому Тарас зустрів свою майбутню дружину. Вже на початку все пішло не так. Моє перше враження про неї було скоріше позитивним. Під час першого візиту до нас все минуло без проблем. Але з другого разу почало щось змінюватися. Ми сиділи за столом, коли вона сказала Тарасу: “Ти дуже погано одягаєшся. Я подарую тобі гарний одяг”. Він відповів: “Мені нічого не треба, у кожного свій смак”. Я підтримала його. Оксана насупилася, але нічого не сказала.

Наступного дня Тарас поцілував мене на прощання, а Оксана навіть не підійшла. В той момент я не усвідомила, що саме сталося. Згодом зрозуміла, що своїм одним зауваженням викликала невдоволення невістки.

Навіть на їхнє весілля мене не запросили.

Після кількох місяців мовчання Тарас запросив нас у Чернівці на свій день народження – Оксана родом звідти. Ми з чоловіком планували зупинитись у готелі, щоб залишити молодятам простір для святкування, але Тарас наполіг, аби ми залишилися в них, заздалегідь попередивши, що Оксани, можливо, ми і не побачимо, бо вона зайнята в магазині батьків.

Ми мали зібратися на обід в ресторані, але вона не прийшла. Через кілька днів Тарас дав мені знати: “Мамо, я хочу одружитися з Оксаною”. Потім додав, що не бажає пишного весілля, лише маленьке свято. Мене це не хвилювало, я сказала, що щаслива за нього.

Через тиждень він зателефонував і сказав, що Оксана не хоче бачити мене на весіллі. Запросили лише мого чоловіка. Його брати теж не були запрошені. Я не можу описати, що я відчувала в той момент. Я передала слухавку чоловікові, який сказав Тарасу, що не піде на жодне весілля без мене та дітей. Тарас, обурившись, поклав слухавку.

Протягом наступних днів Оксана намагалася зв’язатися зі мною, але завжди потрапляла на мого чоловіка. Нарешті вона застала мене, і з дуже неприємним тоном промовила: “О, нарешті!” Я накопичила стільки образи, що сказала їй: “Знаєш, я більше не хочу нічого про тебе чути!” Це була наша остання розмова.

Невдовзі вони виїхали до Бельгії. Протягом двох років ми не отримували жодних новин. Моя сестра їм написала, і Оксана відповіла: “Тарас вже має нову сім’ю”. Насправді син підтримував зв’язок лише з братом Василем, бачився з ним час від часу, але до нас більше не приходив. Так минуло шість років.

Кілька місяців тому я вирішила зв’язатися з Тарасом, тому що він мені дуже бракував. Я написала два вибачальних листи – один Тарасу, інший Оксані. Відповіді не отримала.

Коли три роки тому померла моя мати, Тарас не приїхав на похорон. Він не з’явився і на похорони старшої сестри. За останні шість років ми отримали від нього лише одне повідомлення з привітанням з днем народження чоловіка. І знову – тиша.

Відчуваю, що частина мене померла. Випадково дізналася, що вони переїхали в інше місто, але навіть не знаю, яке саме. Щодня думаю про Тараса. Найгірше те, що я навіть не розумію, чому так сталося. Довго думала, що Оксана ним маніпулює, що вона хоче його лише для себе. Я запитувала себе: чому вона так вороже налаштована до нас? Я не знаю, адже вона ніколи не захотіла сказати мені. Можливо, я сама зробила помилку з самого початку. Якби я тільки могла повернути час!

Два місяці тому ми з чоловіком вирушили в коротку подорож до Бельгії – ми виграли її в одній лотереї. І якось, гуляючи вулицями чергового міста, зупинилися на дитячому майданчику. Ми замріялись про онуків… До нас підійшов симпатичний хлопчик, який грав у м’яч. Він так нагадував мого малюка! Я посміхнулася, чоловік підкинув м’яч хлопчикові, а він грав далі… Через хвилину хтось покликав дитину: “Еміле!”…

Не могла повірити в такий збіг – перед нами з’явились син і Оксана! Після обіймів полилася ріка слів, в яких ми, здається, загубилися. І вони, і ми так само замикаємося в собі, що перестали намагатись спілкуватися… Так, визнаю, якби мені хтось сказав: “не хочу нічого про тебе чути”, я б навряд чи намагалася. Але я зрозуміла це лише після довгої розлуки з сином і його сім’єю. Вони також пройшли через складний період. Але запитання “Де дідусь і бабуся?” змусило їх задуматися. Всі ми, здається, стали мудрішими і хотіли забути минуле.

Ми залишили екскурсійну групу і залишилися в маленькому бельгійському містечку, де наче почали все з початку – змінені, в пошуках розуміння.

Зараз ми надолужуємо втрачені роки і насолоджуємося взаємною любов’ю та повагою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 5 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Перемогти удари долі

**Стримати удари долі** Двері у кабінет відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він кинув уважний погляд на Соломію...

З життя18 хвилин ago

Під час весілля свекруха встала з місця й заявила священнику, що проти нашого шлюбу: такої відповіді від мене вона точно не чекала

У мій весільний день сталося те, чого я ніколи не очікував. Перед церемонією моя теща, Наталя Іванівна, наполягала, щоб бути...

З життя1 годину ago

Чоловік врятував лева з річки, який ледь не потонув, але коли вони вибралися на берег, хижак зробив неймовірне

Сонце починало ховатися за горизонт, заливаючи степ золотистим світлом. Подорожні поверталися до табору після довгого дня екскурсії, коли один із...

З життя1 годину ago

Усі сказали мені не втручатися, але в очах собаки було благання… Коли я наважився допомогти, сталося щось неймовірне!

Сонячного дня повітря тремтіло від спеки, наче розпечене залізо. Я йшов вулицею, коли помітив на майже пустому парковці біля супермаркету...

З життя1 годину ago

Донька привела хлопця познайомитись з нами, але коли чоловік побачив його — вказав на двері й заборонив їй з ним спілкуватись

Наша донька завжди була потайливою, коли йшлося про її особисте життя. Так, вона ділилася з нами навчанням, планами, навіть плітками...

З життя3 години ago

Шістдесят років шлюбу: виявилося, що моє життя було брехнею

Після шістдесяти років шлюбу я дізнався, що все моє життя було брехнею. Коли моя дружина померла, я зрозумів, що прожив...

З життя3 години ago

Рибалка зранку знайшов старий металевий труну на морському березі: коли підняв кришку, йому стало погано від побаченого

Рибак Тарас Шевченко прокинувся на світанку, як завжди. Над Чорним морем ще лежала сиза імла, повітря було холодним і солоним,...

З життя4 години ago

Ми викликали поліцію через дивні звуки, які чули з нашого дивана – історія, що вас здивує!

Я викликала поліцію, бо ми чули дивні звуки, які лунали з нашого дивана нашу увагу привернув наш пес. Коли прибули...