Connect with us

З життя

«67 лет в одиночестве: мольба о помощи, которой нет»

Published

on

«Мне 67, и я одна в этой пустоте. Дети отворачиваются, будто я призрак, а не мать. Говорят: «Живи своей жизнью, мам», но какая у меня жизнь?»

Тихоновой Людмиле Петровне снятся кошмары: её комната в хрущёвке на окраине Нижнего Новгорода растёт, как чёрная дыра. Плита стынет, часы бьют трижды в одно утро, а фотография покойного Семёна Ивановича шепчет: «Беги».

«Я бьюсь в их двери, как осиротелая ворона. Сын Артём с женой Дашей строят новый дом в Балашихе, но мне там места нет. Дочь Иринка смеётся: «Мама, ты же крепкая, справишься!» — а сама заворачивает в фольгу пирожки, чтоб я не забыла их разогреть…»

Единственный, кто её слышит — кот Маркиз, слепой, как будто высмотрел все её слёзы. Он трётся о валенки, принесённые с кладбища, и воет на луну, которая в Нижнем почему-то всегда квадратная.

Психолог из Железнодорожного района говорит, будто читает по бумажке: «Важно найти круг интересов. Вязание. Пение. Группа «Сударушки» в ДК Железнодорожников ждёт!» Но Людмила знает правду — эти клубы полны таких же забытых старух, что шепчутся о могилах и пересчитывают рубли на лекарства.

Раз в месяц фантазия оживает: дочь везёт её в ТЦ «Фантастика», где Людмила трогает шубы из искусственного соболя и представляет, будто внучка Алинка просит: «Бабушка, останься с нами!» Но потом ребёнок кричит: «Хочу «Макдак»!» — и зеркальный лифт увозит их навсегда вверх.

По ночам Людмила выходит на балкон, где сохнет бельё, как призраки прошлого. Соседка снизу, бывшая учительница, стучит шваброй в потолок — это их единственный диалог.

«В 67 жизнь не кончается», — пишут в газетах. Но никто не добавляет, что иногда она превращается в долгое ожидание звонка, который раздастся ровно через три секунды после того, как ты возьмёшь трубку мёртвыми пальцами.

А Маркиз тем временем спит в коробке из-под «Балтики», мечтая, вероятно, о той миске сметаны, что Людмила поставила ему… когда? Вчера? Или в прошлой жизни?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − п'ять =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Офіціант пригостив обідом двох сиріт, а через 20 років вони його знайшли – історія, яка зворушила Україну

**Щоденник Миколи Білого**Снігова заметіль вкрила тихий провінційний городок Світличне, наче накинула на нього білосніжну ковдру, поглинувши всі звуки.По шибках вікон,...

З життя40 хвилин ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який потряс усіх!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки у тихе золоте ранок. Сонячне світло крізь вікно...

З життя2 години ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя2 години ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя3 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя3 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя4 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя5 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...