Connect with us

Життя

Купила квартиру, а у подарунок отримала лежачого інваліда

Avatar photo

Published

on

Увійшовши у свою нову квартиру дівчина не могла повірити своїм очам. Ось це так сюрприз залишила їй колишня власниця!

Ніна все своє життя мріяла переїхати у велике місто. Там більші можливості, перспективи. Оскільки квартири в центрі міста завжди коштують дуже дорого, Ніка вирішила звернутись за допомогою до ріелторів, аби вони допомогли їй знайти житло на околиці за приємною ціною та в нормальному стані.

Розглядала різні варіанти, але їй сподобалися дві двокімнатні квартири за нормальною ціною. Самі ж квартири були не в дуже хорошому стані, але Ніну не лякав ремонт. Поїхала з рієлтором на одну з цих квартир та вирішила обрати саме цю.

Господиня квартири так квапилася, немов намагалася позбутися житла. Підписали усі документи, Ніна дала готівку власниці, а та одразу вибігла з квартири.

В цей же день Ніна заселилася в нове житло. Зайшла на кухню та поставила чайник. Раптово пролунали дивні звуки. Через деякий час вона знову почула незрозумілий стогін. Дівчина вирішила зайти в далеку кімнату, й одразу заверещала. Там на ліжку лежав дуже худий чоловік, у якого майже було видно скелет.

“Вода,” – промовив чоловік. Він жадно обхопив склянку та почав робити великі ковтки. “А де Катя?”
Жінка одразу второпала, кого має на увазі чоловік. Катею була попередня власниця квартири. Чоловік почав пояснювати, що Катя — це його дружина. Він впав з даху на будівництві і тепер потребував постійного догляду. Він не був прописаний в квартирі, оскільки Катя перед продажем за гроші виписала його, заочно розлучилася і відправилася невідомому напрямку. Ніна не розуміла, що їй робити з цією ситуацією.

Дівчина найняла доглядальницю, яка була з Петром протягом дня. За гроші на ремонт, вона купила всі необхідні ліки та впросила знайомого хірурга подивитися Петра. Той поставив вердикт – ходити буде, але при належному догляді та лікуванні.

З кожним днем чоловікові ставало все краще. А через пів року Петро своїми ногами (правда ще з тростиною) вийшов у двір зустрічати Ніну з роботи. З цього моменту вони досі разом… Джерело

Ви б теж так вчинили на місці дівчини?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + 1 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

У новорічну ніч, коли вся родина зібралася за святковим столом, дочка разом із чоловіком приготували сюрприз

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Борис вирішили влаштувати...

З життя38 хвилин ago

«Хай вони живуть з тобою! Адже ти його так виховала!» — кричав у слухавку мій колишній чоловік.

«Нехай вони живуть у тебе! Ти ж його таким виховала!» — гуло в трубці голос мого колишнього чоловіка, Бориса. Його...

З життя41 хвилина ago

Дама в алом

Женщина в алом Холодным утром в городке Сосновск, где ветер гнал по перронам жёлтые листья, я заметил её на станции...

З життя43 хвилини ago

«Яке хрестини в ресторані? Потрібно ж подарунок вибрати!»

Уві сні мені снилося, як я сказала чоловікові: «Остапе, які ж то хрестини в ресторані? Треба ж ще й подарунок...

З життя1 годину ago

Я тихо вийшла в коридор і побачила, як мій чоловік непомітно кладе гроші в кишеню пальто матері, поки вона весело спілкується за столом.

У темряві коридору я несвідомо побачила, як мій чоловік Іван непомітно вкладав у кишені маминого пальта купюру. Свекруха, Ганна Михайловна,...

З життя1 годину ago

«У тебе вже чотири квартири, навіщо ще одна? А ми з матір’ю куди, на вулицю?»

Одного разу давно, коли ще життя було інше, а серця тепліші, сталася в нашому родині історія, що досі болить. “Оленко,...

З життя1 годину ago

Хіба можна не помітити мене?

“Як можна на мене не звертати уваги?” — сердилася Ярина, вивчаючи себе у дзеркалі й підфарбовуючи пухкі губи. “Нічого, незабаром...

З життя2 години ago

Жизнь без страха одиночества

Утро растворилось в мертвенной тишине. Подъезд, как всегда, дышал затхлым воздухом — смесью кошачьего корма, старого линолеума и чего-то сладковато-приторного,...