Купила цукерок до чаю та пішла до коханки свого чоловіка

Джерело: pixabay.com

Мені 44 роки, звати мене Ірина і зовсім нещодавно я була на межі розлучення. Можливо, це вас здивує, але я добре знала про зради чоловіка, знала навіть коли він познайомився з своєю коханкою та як все почалось. Я живу з ним вже 25 років, бачу його наскрізь, по погляду вмію розрізнити 100 відтінків його настрою. Я знаю, які жінки йому подобаються, як він поступово закохується, втрачає голову та перестає думати про наслідки.

Знаючи про його походеньки та про іншу жінку я мала образи один шлях. Або пробачити його, змиритись та жити далі, або подавати на розлучення та повністю змінювати своє життя. Як би це не було дивно, але я обрала перший варіант. В мене абсолютно не було бажання змінювати житло, ділити спільне майно, щось комусь пояснювати та головне, я не хотіла робити боляче своїм дітям. Я жила своїм життям, мала свої інтереси та просто чекала поки чоловік нагуляється, а потім ми з ним разом зустрінемо старість у нашому заміському будинку. Можете писати мені про відсутність власної гідності та повну неповагу до себе, але я обрала для себе свій шлях.

Чоловік у дома намагався бути для мене ідеальним, дбав про мене, був уважним та завжди спокійним. А потім, очевидно, щось сталось у нього з його коханкою. Я думаю, що вона просто почала вимагати більшого. І він почав шукати різні причини для сварок, а я навпаки, ставала все ідеальнішою та не давала жодних приводів для сварок. Тоді я вирішила, що пора. Купила цукерок до чаю та пішла до неї у гості.

Я вже давно знала про неї все. Хто вона, де живе, ким працює та навіть скільки заробляє. Тепер ця інформація і дійсно знадобилась мені. Дзвоню я у двері та після запитання «Хто?» спокійно відповідаю «Це Ірина, дружина Олексія, відчиняй нам треба поговорити».
Вона і відчинила. Ну що тут сказати, у мого чоловіка прекрасний смак. Не надто молоденька, років 25-ти струнка блондинка дивилась на мене з жахом в очах. Ймовірно думала, що я прийшла аби влаштувати неймовірний скандал. Але, ні. Я й справді прийшла поговорити.

«Ну чого стоїш? Йди чай роби, я ось цукерок купила. Давай вже поговоримо, раз у нас з тобою так багато спільного». Поступово до неї почала повертатись здатність рухатись та говорити. Навіть капці мені запропонувала. Зробивши чаю ми сіли говорити. Першим ділом вона вибачилась. На що я їй відповіла: «Я до тебе не сваритися прийшла. Просто хочу, аби все було як раніше. Щоб він приходив додому щасливий та не шукав причин сваритись, а я собі спокійно жила. Я розумію, що ти втомилась від статусу коханки, хочеш сім’ю та дітей. Але, зрозумій. У нього їх вже троє, скоро онук народиться. Ось він і злиться, тому що не хоче цього всього, пройшов він вже щасливий етап батьківства. А ти все давиш, давиш».

«Мені важко бути такою спокійною як і ви, вибачте мені ще раз. Але, він ж сам сказав, що з часом піде від вас». Тоді я вирішила показати їй наші фотографії. Де ми ще дуже молоді з малими дітьми на руках. Поступово я їй показала всі наші фото, він юного віку і до тепер. А ще, показала батька свого Олексія, який на фото стоїть з внуками.

«Знаєш, я не проти розлучення, якщо він його захоче. Але ти зрозумій, сімейне повноцінне життя у нього вже було. І весілля, і новина про вагітність, і народження дитини. А зараз що у нього? Основна тема його життя зараз – це нова болячка. Роки у нього вже зовсім не ті. Приходить від тебе і одразу спати лягає. Я просто не хочу аби ви двоє дурниці зробили. Ще трохи і тобі самій нецікаво стане, потягне на перспективних ровесників. А зараз ти просто досвіду набираєшся.».

«Так, я саму бачу, що йому зі мною не дуже цікаво. У клуб його не візьмеш, в кіно йому не цікаво. Я й сама деколи думаю, а куди він мені з такою різницею?». Так ми проговорили з нею декілька годин. Непогана вона все-таки дівчинка, просто десь не вистачило досвіду та розуму. Розійшлись ми з нею на добрих нотах, навіть злегка обнялися. Вона явно вдячна мені за мудрі поради та за те, що не дала їй зробити такої помилки.

А по чоловікові своєму бачу, що вони розійшлись мирно. Та й він якось більше про мене почав думати. Знову увагу мені приділяє, у ресторани водить. Все наладилось у нас. Сподіваюсь, що у неї теж.