Connect with us

Життя

Коли тато помер, то мачуха забрала мене з інтернату!

Avatar photo

Published

on

Коли я був маленьким, то у мене була повноцінна щаслива родина. Нас було троє: я, мама і тато. Та сталося непередбачуване. Мама потрапила в лікарню. Зовсім скоро вона нас покинула. Тато почав пити. Він так намагався справитися з горем. В холодильнику часто було порожньо. А я ходив до школи брудний і голодний. Я перестав вчитися і спілкуватися з іншими людьми.

Сусіди бачили цю картину. Вони розповіли про це органам опіки. Тата хотіли позбавити батьківських прав. Але він переконав їх цього не робити. Ті погодилися, але казала, що через місяць прийдуть знову.

Після цього візиту тато одразу пішов за продуктами. Потім ми разом влаштували прибирання. Від тоді батько більше не вживав алкоголь. Джерело.

Одного дня він сказав, що має познайомити мене з однією жінкою. Я не міг зрозуміти, він що більше не любить нашу маму? Він сказав, що любить. Але так буде для них краще, бо тоді органи опіки більше не будуть приходити.

Так я познайомився з тіткою Мартою. Ми були у неї в гостях і мені вона сподобалася. У неї був син. Його звали Вова і він був молодший на два роки. Ми з ним здружилися.

Коли ми повернулися, то  я сказав батькові, що тітка Марта гарна жінка. А вже через місяць ми жили в неї. Нашу квартиру почали здавати в оренду.

Життя налагоджувалося. Але це було ненадовго. Сталася ще одна трагедія. Знову втрата. На цей раз з життя пішов мій батько.

Через три дні до нас знову прийшли працівники з органів опіки. Вони забрали мене в дитячий будинок.

Тітка Марта не забувала про мене. Вона постійно приходила в гості і хотіла забрати мене назад. Для цього вона збирала документи. Та це тривало довго і я вже перестав вірити в те, що цей день настане. Але раптом мене викликали в кабінет директора і повідомили, що я можу збиратися додому.

Тітка Марта з Володею зустрічали мене на вході в дитячий будинок.

Коли я їх побачив, то не міг стримувати сльози. Я міцно обняв їх і розплакався. Я радів, що повертаюся в сім’ю. Тітка Марта намагалася мене втішити і я сказав їй:

«Мамо, дякую тобі, що забрала мене назад додому. Я зроблю все, щоб ти ніколи про це не пожаліла!»

Я був знову в рідних стінах і почав ходити у свою стару школу.

Час минув швидко. Я закінчив школу і пішов вчитися в університет, а потім влаштувався на роботу.

З Вовою також все добре. Ми з ним справжні брати, хоч і не кровні.

Ми виросли. У кожного з’явилася своя сім’я. Але ми не забуваємо про свою маму. Кожних вихідних ми приїжджаємо в гості, а вона пригощає нас улюбленими варениками з картоплею. Мама чудово порозумілася з нашими дружинами. Вони наче подруги. Я завжди буду дякувати Богу за те, що у моєму житті з’явилася мама Марта. Не знаю де б я був і ким став без неї.

Я вдячний своїй матері за все, що вона зробила і продовжує робити для мене з Володею. Я такий радий, що вона у мене є.

Які ваші думки стосовно цієї історії?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − 6 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Дочка, про яку ніхто не мав дізнатися

Донька, про яку ніхто не мав знати Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того, як...

З життя1 годину ago

Путь к счастью с препятствиями

**Препятствие на пути к счастью** Арина рассталась с парнем, с которым, казалось, пережила немало. Их звали Артём и Арина. Вместе...

З життя1 годину ago

Відкриті вікна

Незачинені вікна Оксана вперше за багато місяців почула власний голос. Він звучав хрипко, стисло, ніби пробивався крізь шар пилу, що...

З життя2 години ago

Тато на годину: коли повертається тепло

**Щоденник.** Зауважив хлопчика біля хлібних полиць у магазині. Він стояв нерухомо, немов вибирав не буханку, а чекав когось — того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

Щоранку Микола виходив із старої хрущовки в спальному районі Черкас рівно о 7:45. Не через те, що йому було куди...

З життя2 години ago

Тайна прошлого в безлюдном доме

Тень прошлого в пустом доме Поздним вечером в небольшом городке Ельцы, где тусклые фонари отражались в лужах на мокром асфальте,...

З життя3 години ago

Новый путь к счастью

Ещё один шанс Варя проснулась с лёгким трепетом в сердце. Сегодня ей исполнялось восемнадцать, и душа наполнялась ожиданием чуда. Больше...

З життя3 години ago

Здається порожньо, але сповнено сенсу

Ніби нічого, але значить багато Оксана їхала у тролейбусі №14, що пробивався крізь засніжений Львів. Сіла біля вікна, втупилася у...