Наречений випробовував наречену перед весіллям

«Я досі не зовсім розумію, чим ти насправді займаєшся на роботі», – бурчала Олена, коли вони з Дмитром сиділи, загорнувшись у теплий сірий плед, і дивилися старий серіал на його зношеному ноутбуці.

«Та я ж тобі вже казав – я системний адміністратор», – відповів Дмитро з усмішкою.

«Для мене системний адміністратор – це просто той, хто ремонтує принтери в офісі», – пожартувала Олена.

«Ні-ні, принтери – це точно не моє. Але якщо зникне інтернет – тоді так, це до мене. А тепер ми дивимося серіал чи як?» – Дмитро засміявся, намагаючись змінити тему.

«Гаразд, гаразд! Але зачекай – ти ремонтуєш і комп’ютери теж?»

«Все, балакунко, сама напросилася!» – Дмитро кинувся на неї, лоскочучи її, поки – о ні – його лікоть не зачепив чашку з чаєм, розливши його прямо на ноутбук.

«Дімо, ти ж айтішник! Як ти тепер будеш без свого ноутбука?» – Олена занепокоїлася, здаючись навіть більш засмученою, ніж сам Дмитро, який залишався напрочуд спокійним.

«Та нічого страшного…» – він махнув рукою. «Завтра щось придумаю. І взагалі, я не айтішник, а системний адміністратор».

«Добре, добре», – зітхнула вона. «Але ти взагалі можеш жити без комп’ютера? Може, хочеш позичити мій?»

«Знаєш що? Ти права! Не про ноутбук, а про інше – тобі просто треба переїхати до мене, з ноутбуком і всім рештою!»

«Може, і переїду», – жартівливо відповіла Олена, – «але за однієї умови: ми ділимо орендну плату навпіл. Я не хочу, щоб ти витрачав усю свою зарплату на квартиру».

Олена помітила, що орендована квартира потребувала ремонту, а Дмитро їздив на старому авто. Але це її зовсім не хвилювало.

Того ж вечора вона перевезла свої речі до квартири Дмитра.

Олена була щаслива з ним, але щось її турбувало. Здавалося, Дмитро щось приховує – нічого очевидного, просто його незвичайне ставлення до грошей. Люди їхнього середнього класу зазвичай поводяться більш ощадливо.

Одного вечора Дмитро повернувся додому в чудовому настрої, тримаючи в руках елегантну коробку.

«MacBook? Дімо, ти серйозно? Це ж коштує, як машина!»

«Ой, Олено, заспокойся! Це мені нічого не коштувало. Пам’ятаєш, я згадував про той конкурс? Ні? Ну, мабуть, забув сказати. Був такий онлайн-конкурс – “Сисадмін року”. Я подав заявку, відповів на кілька простих питань і забув про це. А сьогодні подзвонили: “Приїздіть забирати приз”. От і все, безкоштовно».

Іншим разом Олена помітила, що Дмитро замість свого старого телефона тримає в руках сучасний і дорогий смартфон.

«Дімо, звідки у тебе цей телефон?» – запитала вона схвильовано.

«Ой, Олено, не переймайся. Сьогодні зламався мій старий, то я купив перший-ліпший хороший телефон, який побачив».

«І цей “перший-ліпший” не міг бути дешевшим? Дімо, я знаю, скільки це коштує».

«Олено, ну перестань! Це ж тільки двадцять тисяч гривень. Він має все, що мені потрібно, і подивися –» Дмитро захоплено почав показувати функції телефону.

Олена, яка ніколи не купувала нічого дорожчого за бюджетний варіант, слухала розсіяно, думаючи: Щось тут не так. Ми не можемо собі дозволити такі речі. Дмитро щось приховує.

Через кілька днів Олена милувалася заходом сонця з балкона, коли на подвір’я заїхала розкішна машина. За кермом сиділа елегантна старша жінка. Олена побачила, як пасажир нахилився і поцілував водійку в щоку, перш ніж вийти. Це був… Дмитро.

Все стало зрозуміло. Ось звідки ці дорогі покупки. Тому він так спокійно ставиться до грошей.

Олена чула історії про багатих жінок, які розпещують молодших коханців подарунками і грошима. Мій Діма? З цією жінкою? У неї запаморочилося в голові. Вона хотіла відразу ж усе з’ясувати, але стрималася. Спершу я повинна почути це від нього.

«Дімо», – звернулася вона до нього того вечора. «Як минув твій день?»

«Чудово, кохана! А твій?» – він обійняв її, але вона відступила.

«Нормально… Поки я не побачила, як тебе підвозила якась жінка».

«А, це? Це Алла Сергіївна, моя постійна клієнтка. Сьогодні працював у неї в компанії, то вона мене підвезла».

«Клієнтка? І ти всіх клієнток цілуєш у щічку?»

Дмитро подивився на неї кілька секунд, а потім розсміявся.

«Оце так! Ти ревнуєш! Олено, та вона як друга мама для мене!»

Олена трохи заспокоїлася і обійняла його, але сумніви залишилися. Вона згадала про знайомого Віктора, який за невелику винагороду міг дізнатися все, що потрібно.

Наступного ранку Олена знайшла Віктора.

«Вітю, можеш мені допомогти?»

Віктор кілька днів стежив за Дмитром. Але одного вечора Дмитро сам підійшов до нього.

«Вітя, треба поговорити».

«Звідки ти знав—»

«Та годі, Вітю. Олена тебе відправила, так?»

«Ну… можу я не відповідати на це питання?»

«Не потрібно. Пішли вип’ємо кави, я тобі все поясню».

За кавою Дмитро все розповів Віктору.

«Домовилися?»

«Звісно, Дімо. До завтра».

Наступного вечора Віктор повернувся до Олени.

«Нічого не знайшов. Ось тобі завдаток назад».

Олена розлютилася: Алла Сергіївна підкупила Віктора! А Дмитро – зрадник!

Але перед тим, як вона встигла зібрати речі, у двері постукав Дмитро.

«Вже пакуєшся? Чудово. Завтра переїжджаємо. А сьогодні ввечері йдемо на вечерю».

У ресторані їх чекали Алла Сергіївна і старший чоловік.

«Мамо, тато, знайомтесь – це Олена».

Дмитро пояснив: кілька років тому він разом із матір’ю заснував компанію, яка несподівано стала успішною. Але він хотів знайти жінку, яка любитиме його за те, ким він є, а не за гроші. Олена пройшла це випробування.

«А тепер у мене ще одне питання», – сказав Дмитро, стаючи на коліно. «Ти вийдеш за мене?»

Через три місяці вони одружилися. Через рік після цього народилася їхня донька Софі.