Connect with us

З життя

Дві породіллі та народження дивовижного родинного зв’язку.

Published

on

Одного разу до пологового привезли дві породіллі. Одна з них народила дівчинку, інша — через годину хлопчика. Згодом з’ясувалося, що вони рідні сестри.

Оксана та Дмитро одружені вже п’ять років. Спочатку вони планували жити для себе, а потім думати про дітей. Дмитро працював на будівництві, а Оксана — акушеркою в пологовому будинку. Коли минуло шість років, Оксана почала замислюватися, чому в них досі немає дітей. Вона вирішила пройти обстеження, не кажучи про це чоловікові.

Результати дуже засмутили її. З’ясувалося, що вона не може мати дітей. Увечері вона одразу розповіла чоловікові, адже не хотіла, щоб він страждав разом з нею. Але Дмитро, навпаки, сказав, що не залишить її. Тому більше обговорення цієї теми не було. Оксана важко переживала це. Вона обрала професію, щоб допомагати дітям з’являтися на світ, а сама не могла народжувати. Згодом біль минув, але залишилася порожнеча і розуміння того, що рано чи пізно, Дмитро покине її.

Одного разу до пологового привезли дві породіллі. Одна з них народила дівчинку, інша — хлопчика через годину. Потім виявили, що вони рідні сестри. Батьки їх не знали, що стали дідом і бабусею. Наступного дня обидві сестри написали відмови. Такого у пологовому ще не було. Після цього вони втекли.

Вдома Оксана розповіла Дмитру про двох немовлят, від яких відмовилися, і що це їхній єдиний шанс стати батьками. Дмитро без вагань погодився, мовляв, син і дочка — це чудово. Пішов місяць на оформлення всіх документів. І ось чоловік зустрічає щасливу дружину біля пологового будинку з двома конвертами на руках. Усі друзі були впевнені, що це близнята, яких Оксана народила сама, адже немовлята так на неї схожі.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

Що вона відкрила в ньому через десять років

Що вона в ньому знайшла — через десять років Ми чекали цієї зустрічі, здавалося, цілу вічність. Минуло рівно десять років...

З життя2 години ago

Ніби порожньо, але багато значить

Ніби порожнеча, а значить багато Ольга їхала у тролейбусі №14, що пробирався крізь засніжений Київ. Сіла біля вікна, вп’ялила погляд...

З життя3 години ago

Дочка, про яку ніхто не мав дізнатися

Донька, про яку ніхто не мав знати Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того, як...

З життя4 години ago

Путь к счастью с препятствиями

**Препятствие на пути к счастью** Арина рассталась с парнем, с которым, казалось, пережила немало. Их звали Артём и Арина. Вместе...

З життя4 години ago

Відкриті вікна

Незачинені вікна Оксана вперше за багато місяців почула власний голос. Він звучав хрипко, стисло, ніби пробивався крізь шар пилу, що...

З життя5 години ago

Тато на годину: коли повертається тепло

**Щоденник.** Зауважив хлопчика біля хлібних полиць у магазині. Він стояв нерухомо, немов вибирав не буханку, а чекав когось — того,...

З життя5 години ago

Залишитися — означає існувати

Щоранку Микола виходив із старої хрущовки в спальному районі Черкас рівно о 7:45. Не через те, що йому було куди...

З життя5 години ago

Тайна прошлого в безлюдном доме

Тень прошлого в пустом доме Поздним вечером в небольшом городке Ельцы, где тусклые фонари отражались в лужах на мокром асфальте,...