Connect with us

З життя

Нарешті навідали батьків через півроку шлюбу.

Published

on

Вирішили ми відвідати моїх батьків майже через півроку після весілля. Я знав, що це буде випробування, але і не уявляв, наскільки. Ще з порога мати зустріла нас холодним поглядом і словами, від яких мороз йшов по шкірі: «Тут працюють, а не розважаються». Її голос був схожий на загрозу, начебто ми прибули не в рідний дім, а на примусову роботу.

Моя Оксана, з її ніжними руками і міською вишуканістю, раптом здалася мені крихкою, немов квітка в бур’янах. Я бачив, як вона стискає мою руку, коли мати доручила їй чистити рибу. «Сергій, це ж твоя дружина, а не служниця!» — хотілося кричати, але я мовчав. Мовчав, бо розумів: кожен мій протест лише додасть масла у вогонь.

Ті дні в селі перетворилися на кошмар. Оксана працювала до пізньої ночі, її пальці тремтіли від холоду, коли вона мила посуд у крижаній воді з колодязя. Я бачив, як вона прикушує губу, щоб стримати сльози, коли мати знову і знову звинувачувала її в лінощах. «Ти ніколи не будеш гідна мого сина!» — звучало в голові, мов прокляття. А я стояв осторонь, ніби прикований невидимими ланцюгами до землі, де виріс.

Наші вечері складалися з вареної картоплі та риби, яку готувала Оксана, але мати навіть не сідала з нами. Вона спостерігала з кутка, немов тінь, що чекає помилки. А коли ми нарешті лягали спати, я чув, як Оксана схлипує в подушку. «Пробач… Пробач мені все це…» — шепотів я, але слова тонули в темряві.

Повернувшись додому, я наважився сказати матері: «Більше ніколи не ображай мою дружину». Але вона лише посміялася. «Ти забув, хто тебе виховав? Хто годував тебе, коли ти плакав від голоду?» Її слова в’їдалися в серце, як ніж.

Коли ми знову поїхали в село, я був готовий стати до боротьби. Батько пошкодив ногу, і я мусів випасати корів. Оксану вдягли в гумові чоботи, які терли ноги до крові. Дощ заливав поле, перетворюючи його на болото. Вона йшла за мною, спотикаючись, а я мовчав, бо знав: кожен мій жест турботи викличе новий потік знущань.

А потім – баранина. Оксана не переносила її запаху, але мати навмисно готувала її кожен день. «Їж, якщо хочеш бути частиною цієї родини!» — гримнула вона, коли Оксана відсунула тарілку. Я взяв виделку, розірвав шматок м’яса і кинув його на підлогу. «Більше ніколи», — прошепотів я, але це був лише початок війни.

Тепер, коли Оксана вагітна нашою донечкою, я більше не можу ризикувати. «Їдь сам, якщо хочеш, — кажу я матері по телефону. — Але вона залишиться тут». В її мовчанні — цілий океан образи, але моє серце вперше спокійне. Я обіймаю Оксану, і її теплі руки нагадують: іноді родину треба захищати навіть від тих, хто дав тобі життя.

P.S. Наступного разу, коли мати зателефонувала, я вимкнув телефон. Нам обом було боляче. Але іноді біль — це єдиний спосіб прокинутися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 2 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців, але коли він побачив того чоловіка – кинувся на нього! Я був шокований, дізнавшись причину

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців раніше, але коли він побачив того чоловіка кинувся на нього. Я був...

З життя1 годину ago

Вибір між родиною та свободою

**Щоденниковий запис** Колись у селах було весело. Молодь бігала на дискотеки, навіть у сусідні села. Тоді не було інтернету, тому...

З життя1 годину ago

Швидка допомога жорстко поводилася з безпритульним котом, але глибоко пошкодувала вже за кілька хвилин

**Щоденник**Це був звичайний вечір у маленькому продуктовому магазині на розі оживленої вулиці у Львові. Біля входу сиділа кішка худа, з...

З життя1 годину ago

Сусіди тижнями чули дивні звуки з будинку літнього чоловіка, а коли виламали двері та увійшли всередину — очікувало їх жахливе видовище

На тихій вулиці, де всі знали одне одного на імя, виділявся лише один старий чоловік Василь Коваленко. Він майже ні...

З життя2 години ago

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців, але коли побачив того чоловіка – кинувся на нього! Я була шокована, дізнавшись причину

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців, але коли побачив того чоловіка, кинувся на нього я був шокований, дізнавшись...

З життя2 години ago

Я думала, що мій чоловік має коханку, і встановила приховану камеру – але реальність виявилася гіршою: краще б він просто зрадив

Що ж, сьогодні я вирішила записати свої думки, адже більше не можу тримати це в собі. Я давно відчувала, що...

З життя3 години ago

Непохитний дух

Незворушний Після розлучення з чоловіком та поділу квартири Наталі довелося оселитися майже на околиці міста. Їй дісталася двокімнатна квартира, яка,...

З життя3 години ago

Повернення за будь-яку ціну

Отак! Слухай, це була історія, яку варто переказати по-нашому. Молодий батько назвав донечку Соломією, бо вона народилася в зимовий день,...