Бабуся була чудовою, поки не відмовилася сплачувати за дитячий садок онуку.

Свекруха була чудовою, аж доки не відмовилася платити за садочок онукові.

Моя родина живе дуже скромно. Ми виховуємо сина, якому лише три роки. На початку року віддали його в дитячий садок і я повернулася на роботу, бо моя декретна відпустка закінчилася, але це не вплинуло на наш бюджет. Ми й далі живемо в нестатках. Купуємо тільки необхідні речі, але навіть у цьому випадку не можемо звести кінці з кінцями.

Щомісячна оплата за садочок становить шість тисяч гривень. Це нас влаштовувало. Ми не записували дитину на додаткові заняття, бо нам це було не по кишені.

Одного разу приїхала до нас свекруха. Вона залишилася у нас на два тижні. Гралася з онуком, відводила і забирала його з садочка. На кінець місяця отримали рахунок із садочка на дев’ять тисяч гривень. Я була в шокові! Як з’ясувалося, свекруха вирішила записати онука на кілька додаткових занять, зокрема до логопеда, на спорт і танці.

Коли місяць закінчився, я все скасувала. Проте за весь місяць уже довелося платити. Ми з чоловіком подумали, де взяти гроші. Чоловік запропонував позичити у матері. Так і зробили. Після того, як повідомили, на що береться позика, свекруха сказала, що погоджується оплатити додаткові заняття для онука. Після розмови чоловіка з мамою, я отримала кошти на рахунок із приміткою «для онука».

Чесно кажучи, спочатку мені було соромно, що свекруха вирішила нам допомогти. Якими батьками ми є з чоловіком, якщо не можемо забезпечити свого єдиного сина? Потім я звикла до щомісячних переказів від свекрухи і зрозуміла, що нічого поганого в цьому немає. Це аналогічно тому, коли вона дарує йому іграшки чи подарунки.

Свекруха оплачувала заняття онука протягом двох років. Вона ніколи не затримувала платежі. Ми навіть не нагадували їй та не запитували. Прийшов час записувати сина до першого класу. У нього були прогалини в навчанні, і ми хотіли відправити його на приватні уроки, але це було недешево. За ці два роки ми не змогли покращити фінансове становище. Питання плати знову постало. Як ми могли підготувати сина до школи без цих уроків? Він був би хорошим учнем, якби вмів писати і читати. Інакше міг би відставати від програми.

Я зателефонувала до свекрухи і почала переконувати її скасувати заняття з логопедом. Син говорив добре, і логопед вже не був потрібен. Замість цього гроші могли б піти на підготовку до школи. Свекруха обурена заявила, що не заплатить за підготовчі заняття, а логопеда скасує, щоб їй було легше.

Через кілька днів я пішла на манікюр, а чоловік із сином поїхали до бабусі. Коли я повернулася додому, побачила, що чоловік був знервований і злий. Я відразу зрозуміла, в чому справа. Онук сказав бабусі, що більше не ходить на заняття, а готується до вступу до першого класу. Чоловікова мати була страшно розлючена. Вона назвала нас брехунами й звинуватила у підлості. Додала, що ми більше не побачимо від неї грошей і що повинні повернути те, що вона витратила в попередньому місяці.

Я зателефонувала їй, запропонувала мирні перемовини, але вона навіть не захотіла мене слухати. Рішуче заявила, що не дозволить себе ошукувати і що для неї це занадто, тож за уроки ми маємо платити самі.

Я не знаю, що мені тепер робити. Свекруха більше не платить за додаткові заняття, і чоловік, як вище всього цього, прийняв сторону матері. Напевно, вона добре його на свою сторону перетягнула.