Свекруха була чудовою, поки не відмовилася платити за садочок онуку.

Свекруха була чудова, поки не відмовилася платити онукові за дитячий садок.

Моя родина живе дуже скромно. Ми виховуємо маленького сина, якому лише три роки. На початку року я віддала його до дитсадка і повернулася на роботу, бо моя декретна відпустка закінчилася. Це не вплинуло значно на наш бюджет. Ми все ще живемо в скрутних умовах. Купуємо лише найнеобхідніше, але навіть так ледве зводимо кінці з кінцями.

Щомісячна плата за дитячий садок становить вісім тисяч гривень. Це нас влаштовувало. Ми не записували сина на додаткові заняття, бо не могли собі дозволити.

Одного разу до нас приїхала свекруха. Вона залишилася у нас на два тижні. Бавилася з онуком, водила й забирала його з дитсадка. Через місяць надійшов рахунок від дитсадка на тринадцять тисяч гривень. Я була шокована! Виявилося, що свекруха вирішила записати онука на кілька додаткових занять, зокрема до логопеда, на спорт і танці.

Коли місяць закінчився, я скасувала всі заняття. Проте заплатити за місяць таки потрібно було. Ми з чоловіком почали міркувати, звідки взяти гроші. Чоловік запропонував позичити у матері. Ми так і зробили. Коли свекруха дізналася, навіщо ми позичили, вона погодилася оплатити додаткові заняття онукові. Після розмови чоловіка з мамою я отримала переказ на рахунок з приміткою «для мого онука».

Чесно кажучи, спочатку я почувалася ніяково, що свекруха вирішила нам допомогти. Які ж ми батьки з чоловіком, якщо не можемо утримувати нашого єдиного сина? Згодом я звикла до щомісячних переказів від свекрухи і зрозуміла, що в цьому немає нічого поганого. Адже це те ж саме, що давати дитині іграшки чи подарунки.

Свекруха оплачувала заняття онука протягом двох років. Вона ніколи не затримувала платіж, і ми навіть її не нагадували і не просили. Прийшов час віддавати сина до першого класу. У нього були прогалини в знаннях, і ми хотіли відправити його на приватні уроки, але вони не були безкоштовними. За ці два роки ми не поліпшили нашу економічну ситуацію. Знову постало питання оплати. Як ми могли підготувати сина до школи без цих уроків? Він був би хорошим учнем, якщо б міг писати й читати. Інакше могла залишитися відставання від програми.

Я зателефонувала свекрусі і почала її вмовляти відмінити логопедичні заняття. Син добре говорив, і логопед більше не був потрібний. Натомість кошти могли б бути спрямовані на шкільну підготовку. Свекруха обурено заявила, що не платитиме за підготовчі заняття, але логопеда скасує, і їй буде легше.

Через кілька днів я пішла на манікюр, а чоловік і син поїхали до бабусі. Коли я повернулася додому, побачила, що чоловік роздратований і злий. Я одразу зрозуміла, в чому річ. Онук сказав бабусі, що більше не відвідує заняття, а почав готуватися до першого класу. Мати чоловіка була страшенно розлючена. Вона назвала нас брехунами і звинуватила у підлості. Додала також, що більше ми від неї грошей не побачимо і заявила, що маємо повернути те, що вона витратила за минулий місяць.

Я їй передзвонила, запропонувала спокійні переговори, але вона навіть не стала мене слухати. Рішуче заявила, що не дозволить нікому себе обманювати, і для неї це неприйнятно, а за заняття ми маємо платити самі.

Я не знаю, що тепер робити. Свекруха більше не платить за додаткові заняття, і чоловік, як на зло, став на бік матері. Скоріш за все, вона вдалося його переманити на свій бік. Вміє добре.