Зупинившись у кафе, вона побачила чоловіка з іншою жінкою і вирішила їх провчити.

Виходячи з офісної будівлі, Олеся зітхнула важко. День був важким, суцільні проблеми. Невже йому справді потрібні були ті звіти саме зараз? Вона могла би впоратись із цим завтра. Втомлена і роздратована, вона вирішила зайти у свою улюблену кав’ярню. Вже уявляла, як насолоджується салатом «Цезар» і чашкою кави, і життя на мить заблищить у різних кольорах.

Увійшовши до кав’ярні, Олеся помітила, що вона майже порожня. Якраз коли їй хотілось сісти за звиклим столиком і нарешті замовити салат, вона побачила знайоме обличчя. Її чоловік, Сергій. Але він був не один – разом із ним була якась показна жінка.

Олеся застигла на місці, мов обірвалась з грози. Незнайомка виглядала так, наче щойно зійшла з обкладинки модного журналу. Платинова блондинка в обтислій сукні, що аж блищала від дорогих прикрас. Макіяж бездоганний. Вони з Сергієм аніматично розмовляли. Він щось їй розповідав, а вона сміялась, кокетливо торкаючись до його руки.

Все всередині Олесі перевернулось. «Ось так, значить?» – хотіла було підійти до їхнього столика і розібратись на місці. Голосно, з пафосом, як у кіно. Але стрималась. Ні, це було б надто просто.

Рішуче відступила назад, обдумуючи план. Вона влаштує йому справжню гру.

Олеся обрала столик в іншому кутку кав’ярні, але так, щоб могла спостерігати за ними обома. Замовила салат і каву, але не поспішала їсти. Витягнула телефон і набрала Сергія. Його телефон задзвонив на столі. Він поглянув на екран, а потім швидко вимкнув дзвінок. Олеся посміхнулась. Значить, не хоче відповідати? Чим же так важлива ця розмова?

Вона не зводила з них очей, помічаючи кожен рух. Сергій нахилився до блондинки, щось прошепотів їй на вухо. Вона вибухнула сміхом, прикриваючи рот рукою. На пальці блиснув великий діамант.

Серце Олесі стиснулося. Вона відвернулася, намагаючись заспокоїтися. «Добре, спокійно, Олеся, залишайся спокійною. Паніка ні до чого,» заспокоювала вона себе, нервово крутячись із серветкою.

Спалахи спогадів промайнули в голові. Їхня перша зустріч, незграбні побачення, зізнання в коханні. Все це було брехнею? Тепер він грає на обидві сторони? Олеся зціпила зуби, але вирішила продовжувати спостерігати. Вона сподівалася, що це просто колега. Так, занадто доглянута і сидить занадто близько.

Стискаючи телефон, Олеся продовжувала спостерігати за парою. Але потім її погляд зупинився на чоловікові, що проходив мимо її столика. Високий, симпатичний, з легкою щетиною. Спершу здавалось, що він щойно з рекламного ролика. І тоді її осінила ідея. Вона рішуче помахала рукою.

«Вибачте мене,» – кинула Олеся до чоловіка. Він зупинився, обернувся і підійшов до столика.

«Так?» – запитав він, розглядаючи її.

«Послухайте, у мене трохи дурне прохання…,» Олеся зам’яла, обдумуючи, як краще пояснити ситуацію, «щоб розіграти сцену. Нічого складного. Бачите, он там,» – вона кивнула в сторону Сергія, «мій чоловік. А, певно,» – горько усміхнулась, «він мене зраджує. Чи не могли б ви підіграти? Хочу, щоб він відчув те, що й я.»

Чоловік на мить замислився, потім широко посміхнувся.

«Добре, чому б і ні?» – він сів навпроти Олесі.

«Я – Олеся,» – усміхнулась вона.

«А мене звати Ігор,» – чоловік теж посміхнувся.

Олеся намагалась зберегти спокій, хоча всередині все стукало від хвилювання. Вона подивилася у бік Сергія. Помітив. У його очах заметалась плутанина.

Ясно, що він не очікував побачити тут свою дружину. Особливо в компанії іншого чоловіка. Сергій застиг на мить, потім повернувся до своєї супутниці. Намагався вдавано вести себе, ніби нічого не трапилося. Але Олеся помітила, як його рука напружилась.

Олеся випросталась. Вона удавала, що повністю захоплена розмовою з Ігорем. Нахилилась ближче, ніби ділилась чимось дуже важливим. Ігор спіймав її настрій і підіграв. Кивав головою чи сміявся у відповідь.

Олеся зиркнула на чоловіка і його блондинку. Тепер Сергій явно нервував. Він почав постукувати пальцями по столу. Він біквито поглянув на Олеся і Ігоря.

Блондинка сказала щось йому, але його реакція вже не була такою живою, як раніше. Олеся вирішила перейти до наступного кроку. Вона зухвало взяла руку Ігоря. Розуміючи її план, чоловік ніжно стиснув Олеся пальці і посміхнувся. Сергій знову поглянув на них, цього разу довше. Він сказав щось своїй співрозмовниці, і та перестала сміятись. Олесі було цікаво, наскільки далеко вона зможе зайти в цій «грі».

«Ігоре, ви чудовий актор,» – сказала вона.

«Подивіться, як він напружився,» – Ігор прошепотів. «Тільки погляньте на його обличчя. Як гадаєте, ми вже добре його промаринували?»

«Давайте пройдемось поруч із ними,» – запропонувала Олеся. «Подивимось, як він відреагує.»

Ігор кивнув, і вони обидва підвелися. Олеся взяла його за руку, і вони повільно попрямували до виходу, проходячи повз стіл Сергія та блондинки. Проходячи повз, Олеся вирішила зіграти свою останню карту. Вона звернулася до Сергія з найневиннішим виразом обличчя і промовила:

«О, привіт, любий! Яка приємна несподіванка зустріти тебе тут. А хто ця твоя подруга?»

Сергій був явно збентежений. Блондинка подивилася на нього, чекаючи пояснень.

«Це…,» – Сергій забарився, намагаючись знайти правильні слова. Його погляд метався між дружиною та блондинкою, «колега з роботи.»

Блондинка нахмурилась, кинула підозрілий погляд на Сергія.

«О, колега?» – підняла брову Олеся. «Як цікаво! А я думала, що у тебе сьогодні зустрічі з клієнтами.»

Сергій зціпив зуби.

«Олеся, що це за цирк?» – підійшов до неї, явно втрачаючи терпіння. «Хто цей чоловік? Що ти дозволяєш собі?»

«А ти? Що б твоя “колега” сказала? Може, вона не в курсі твого сімейного стану?»

Блондинка напружилась.

«Ти одружений?» – запитала холодно, не відводячи очей від Сергія.

Блондинка швидко обернулась і залишила кав’ярню.

«Чудово,» – кинув він назад до дружини. «Ти задоволена? Навіщо ти влаштувала це? Вона була важливим клієнтом. Угода залежала від неї. Вона накинула око на мене. Ця зустріч була бізнес-маневром, не тим, що ти уявила!»

«Можливо, ти краще поясниш, хто цей чоловік із тобою?» – Сергій зиркнув на Ігоря.

«А що?» – Олеся схрестила руки. «Ти можеш розважатись на стороні, а я не можу?»

«То ти зраджуєш мене?» – Сергій зціпив зуби.

«Так,» – Олеся підняла підборіддя, бажаючи зачепити Сергія.

«Слухай, думаю, ви можете розібратися без мене,» – Ігор ніяково усміхнувся і намагався якнайшвидше покинути кав’ярню.

«Що ж, ти ще та, Олесечко,» – Сергій кинув кілька купюр на стіл і вийшов з кав’ярні.

Олеся відчула, як в грудях накопичилась досада. Вона не могла повірити, що все це дійсно відбулося. Вона навіть не знала, як тепер повернеться на роботу. Зателефонувала колезі, попросивши прикрити її перед босом, і вирушила додому. Коли вона відчинила двері, Сергій сидів на дивані. Він виглядав на диво спокійним.

«Олеся,» – він глянув на дружину з болем в очах. «Ти дійсно зрадила мене?»

Його погляд був настільки щирим, що Олеся вирішила сісти поруч і зітхнула:

«Ні. Я зустріла цього чоловіка вперше сьогодні. Я бачила тебе, і одразу захотіла заподіяти тобі біль. Я не могла повірити, що ти зраджуєш мене.»

Сергій провів рукою по волоссю.

«Слухай, ця ситуація абсолютно дурна. Я тепер розумію, що поводився як ідіот. Прошу вибачення. Я повинен був тобі все розповісти. Я знаю, що винен. Я був дурнем, погоджуючись на цю зустріч. Але ти повинна мені повірити, між нами нічого не було.»

Олеся мовчала, потім схилилася на його плече. Вона все ще була зла на нього, але в той же час була рада чути його слова.

«Обіцяй мені, що більше не обдуриш мене.»

«Обіцяю,» – Сергій ніжно поцілував її в маківку. «Вибач мене, моя дурочко.»

Він обійняв її міцніше, і Олеся відчула, як напруга останніх годин повільно відступає. Вона все ще пам’ятала блондинку, але бачила, що чоловік кається. Головне було те, що зрештою все завершилось добре.