Після візиту до ветеринарної клініки Феня зрозуміла, що потрібно діяти, старе життя вже не повернути.

Після відвідування ветеринарної клініки Фенічка зрозуміла, що настав час щось змінювати – так, як раніше, жити більше не вдасться. Кішка засумувала й почала обмірковувати…

Фенічка забралася на підвіконня, попросила мисочку з водою та крапельку валеріани. Випила, трохи побула в гарному настрої та почала розмірковувати. Бо якщо сама про себе не подбаєш, то інші й поготів не згадають.

У клініці Фенічка випадково почула розмову своїх господарів із ветеринаром. Коли ті запитали, скільки живуть коти, лікарка відповіла, що зустрічала майже 30-річних.

Це зацікавило кішку, адже люди не вічні. Хто ж доглядатиме за Фенічкою, коли господарів не стане? І хвилюватися було за що… Вони вже не такі молоді, їм аж по 24 роки! Та й взагалі, про що вони думали, коли запрошували Феню жити з ними! Неприпустиме нехлюйство.

Фенічка виглянула з-за фіранки – люди взагалі не хвилюються про її майбутнє, займаються своїми справами. Усе доведеться робити самій, інакше буде запізно.

— Феня! Йди їсти! — покликала її господиня.

Фенічка зробила вигляд, що не чує, й лише коли її покликали вісімнадцятий раз, зволила з’явитись на кухні. «Як же вам зі мною пощастило», — казала її постава.

На ситий шлунок думалося легше, й кішка нарешті второпала, що робити і як вчинити. Вона змусить людей розмножуватись! І виростить наступне покоління своїх, особистих людей — свою свиту. Слугу, зрештою!

Увечері Фенічка власноруч збила подушки натрудженими лапками, повалялася на ліжку – пересвідчилася, що м’яко й зручно. Потім тактовно вийшла за двері. Гаразд, кілька ночей можна потерпіти незручності – все заради світлого майбутнього!

Кішка почала вмиватися, та раптом застигла з язиком на виду… Що ж вона почула!

— Ну, кохана… Давай не сьогодні. У мене голова болить.

Очі Фенічки засвітилися. Що це господиня собі дозволяє? Феня створила цим двом всі умови, а ВОНА раптом закапризувала!

Кішка увірвалася в спальню пухнастим вихором, стрибнула на ліжко й ударила лапкою дівчину по плечу.

— Зберися, тряпка! Мені потрібні нові люди, так що – вперед. Досить думати лише про себе! Інакше вижену!!!

Дівчина засміялася. Розгнівана Феня виглядала так комічно й мило, що її тут же почали гладити чотири руки. Завдавши потрібного настрою, кішка тихенько «розчинилась».

Через кілька місяців Фенічка вже не переймалася – вона досягла свого. Її новий, особистий чоловічок уже реагував, коли кішка прикладала голову до живота «старої» господині. Тепер про майбутнє можна було не хвилюватися. Щоправда, надалі Феня планувала примножити господарів ще кілька разів.

А коли ці люди стануть старими й немічними, кішка все одно залишить їх собі. Вона ніколи їх не покине, бо вони гарні!