Connect with us

З життя

Після візиту до ветеринарної клініки стало зрозуміло: час діяти, життя вже не буде колишнім.

Published

on

Після візиту до ветеринарної клініки Феня зрозуміла, що треба щось робити, приймати рішення – жити так, як раніше, вже не вийде. Кішка засмутилась і почала міркувати… Феня залізла на підвіконня, вимагала мисочку з водою та краплиною валер’янки. Випила, трохи побуянила і почала роздумувати. Бо, якщо сам про себе не подбаєш, то інші тим паче про тебе не згадають.

У клініці Феня стала свідком розмови своїх господарів з ветеринаром. Коли вони запитали, скільки живуть коти, лікарка відповіла, що до неї на прийом приносили майже 30-річних.

Звісно, кішку ця відповідь занепокоїла – адже люди не вічні. І хто буде доглядати за Фенечкою, коли господарів вже не стане? І варто було турбуватися… Бо вони давно не молоді, їм вже по 24 роки! Та й взагалі, про що вони думали, коли запрошували Феню жити у них! Обурливе неподобство.

Фенечка визирнула з-за штори – люди взагалі не хвилювалися за її майбутнє і займалися своїми справами. Все доводиться робити самій, інакше може бути пізно.

– Феня! Іди їсти! – Покликала кішку господарка.

Фенечка зробила вигляд, що не чує, і лише коли її покликали вісімнадцятий раз, зволила з’явитися на кухні. “Як же вам зі мною пощастило” – говорили весь її вигляд і постава.

На ситий шлунок думалося краще, і кішка нарешті зрозуміла, що треба робити і як вчинити. Вона змусить людей розмножуватися! І сама виховає наступне покоління своїх, особистих людей, свою свиту. Слуги, врешті-решт!

Ввечері Фенечка особисто збила втомленими лапками подушки, полягала на ліжку – перевірила, щоб було м’яко і зручно. Потім чемно вийшла за двері. Гаразд, кілька ночей можна буде потерпіти незручності – все заради світлого майбутнього!

Кішка почала вмиватися, але так і застигла з висолопленим язиком… Що ж вона почула!

– Ну сонечко… Давай не сьогодні. У мене голова болить.

Очі Фенечки засвітилися. Які примхи дозволяє собі господарка? Феня створила цій парочці всі умови, а ЦЯ раптом почала пручатись!

Кішка увірвалася в спальню пухнастим виром і стрибнула на ліжко, вдаривши лапою дівчину по плечу.

– Зберися, ганчірка! Мені потрібні нові люди, тож давай – діюй. Досить думати тільки про себе! Інакше вижену!!!

Дівчина засміялася. Розлючена Феня виглядала так кумедно і мило, що її тут же почали гладити у чотири руки. Задавши необхідний настрій, кішка тихенько “випарилася”.

Через кілька місяців Фенечка вже не хвилювалася – вона домоглася свого. Її нова, особиста людина вже реагувала, коли кішка прикладала голову до живота “старої” господарки. Тепер за майбутнє можна було не хвилюватися. Правда, у майбутньому Феня планувала примножити господарів ще кілька разів.

А коли ці люди стануть старими і немічними, кішка все одно залишить їх собі. Вона ніколи їх не покине, адже вони хороші!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − шість =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Втратив її назавжди, не встигнувши попросити вибачення

Темні вулиці Чернігова провожали Тараса додому після важкого трудового дня. Він крокував, занурений у свої думки, але тривога стискала йому...

З життя17 хвилин ago

Я – більше ніж доглядальниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно пережила ситуацію, яка розколола моє серце. Моя донька, Соломія, та її...

З життя19 хвилин ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя21 хвилина ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя22 хвилини ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя1 годину ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя1 годину ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя1 годину ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...