Connect with us

З життя

Ніхто не захотів узяти кішку: красива, але сварлива і злюка!

Published

on

Ніхто не захотів узяти Асю додому… Вреднюча, до чужих агресивна кицька, хоча й красуня! Чужими для Асі були всі, окрім Оленки, яка постійно прибирала її клітку, змінювала їжу, воду й наповнювач. Її царівна-несміяна терпіла. Просто відверталася й била хвостом, поки дівчина наводила лад у її “номері”. На захист Асі треба сказати, що ніхто з волонтерів точно не знав її долю до прихистку. Кицьку знайшли на вулиці в незвично морозний для тієї місцевості день. Було майже -20! Худа кицька привернула увагу двірника Ярка. Він виходив на маршрут прибирання рано, ще до шостої. Так йому подобалося. Тихо, авто майже не їздять, ніхто не відволікає. Кицька, яку він зачепив мітлою, навіть не намагалася втекти, й це здивувало його! Нахилився і зрозумів, що кицька примерзла шерстю до тротуару. Лід під нею був темний від крові. Ярко аж затрусився! Молодий хлопець, він був глибоким інтровертом через незначну затримку в розвитку, але дуже добрим! Господь відміряв Яркові співчуття на трьох. А вже тварин Ярко дуже любив! Відомо, живі істоти мають чисту душу, як їх не любити? А кривдити їх – гріх великий! Ярко це твердо знав. Його бабуся, яка виростила Ярка, забравши внука в постійно п’яної доньки, часто годувала котів на вулиці. Ярко їй допомагав з малечку. Він пам’ятав зморшкувату руку бабусі, що гладила чергове нещасне кошеня, і її голос, який казав: – Адже, Ярчик, у них нікого немає на світі й лише Господь їхній захистник… Їм-то пенсію не платять, як нам з тобою. Треба ділитися хлібом щоденним. Ярчик сперечався лише в тому, що це ж не хліб, а каша з рибою, але бабуся пояснювала значення цієї фрази й додавала, що коти хліб не їдять. Звісно, з голоду й корку почнеш гризти, але ця їжа не для хижака! Ярко перервав спогади й, схлипуючи, побіг до побутівки гріти чайник… Через двадцять хвилин він обережно відділив кицьку від льодяної корки асфальту й поніс у тепло. Нещасна істота мовчала й лише дивилася на хлопця змученими очима. Як тільки пробило 8:00, Ярко кинувся в найближчий притулок! Там його знали й приймали, як добровольця. Ярко любив приходити й виконувати чоловічу роботу: колоти дрова для приготування їжі й обігріву, вугілля розвантажувати для тих же цілей. Притулок існував винятково на ентузіазмі й пожертвах. Оленка побачила його покалічену ношу й негайно доправила кицьку в клініку, де їм часто надавали допомогу! Молодий двірник витяг із кишень усе, що в нього залишилося до зарплати. Вийшло 1500 гривень. – Ось, візьміть для Асі! – Ти знаєш її ім’я? – здивувалася Оленка. – Ні, я сам її так назвав, можна? – сором’язливо спитав Ярко. – Звісно… Головне, щоб вижила! Операція тривала довго. Чи хлопцям так здалося. Потім лікар вийшов і сказав: – У кицьки дійсно дев’ять життів. Принаймні, у цієї! Їй завдали ножове поранення, уявляєте? Хтось ударив ножем у бік, і вона, мабуть, змогла дійти лише до того місця, де її знайшли. Упала, а кров швидко примерзла разом із шерстю. Якби трохи більше часу пройшло, відскрібав би ти, хлопче, її тіло… – Я її поки що в притулок заберу. Коли можна буде, пане Андрію? – Ну, нехай днів три побуде у мене. Будемо робити уколи. Зараз місце є в стаціонарі. – Щиро дякую вам! Лікар махнув рукою й повернувся до себе. Знайшов на полиці приховану пачку цигарок, де їх було лише п’ять. Вийшов через “чорний хід” і закурив, жадібно затягуючись! Андрій Ігорович багато чого бачив, але досі, зустрічаючись із жорстокістю до беззахисної істоти, втрачав самовладання! Курити кинув два роки тому… Ася стала постояльцем прихистку “Муркотики”. Історія її появи в цих стінах справляла враження – одразу знайшлися люди, які хотіли “удочерити” мученицю. Але Ася не була готова до спілкування з людиною! Вона сичала, гарчала й влучно била лапою, якщо її намагалися торкнутися, проявляючи “поганий” характер! Тому вирішено було не поспішати з передачею Асі навіть у дуже добрі руки. Ярко навідував кицьку. Йому дуже хотілося забрати Асеньку до себе! Тільки куди? Жив Ярко в комунальній квартирі, у двох кімнатах після смерті бабусі. Але сусіди були проти будь-яких тварин у приміщенні! Доводилося миритися з цим і компенсувати, годуючи й гладячи котів на вулиці. На Ярка Ася не сичала. Побачивши його, кицька кожного разу завмирала й придивлялася до хлопця. Смутне пригадування миготіло в зелених очах Асі. Вона нюхала повітря й їй здавалося, що запах цього людини вона вже чуяла. І він не несе загрози, навпаки. Але набута настороженість брала гору й не дозволяла Асі відповісти на ласку. Вона мовчки відходила в куток клітки й слухала, що каже їй цей незрозумілий хлопець. – Ех, Ася, я так злякався за тебе тоді! А тепер ти така гарна, справжня царівна! Шерстка блищить і який колір – ніколи такого не бачив! Ася була “шоколадкою” – дійсно, досить рідкісне забарвлення. Вона розуміла, що їй кажуть приємні слова, але дивилася недовірливо. Ярко йшов, щоб повернутися іншим разом… Навіть у нашому, суцільно меркантильному й продажному світі, трапляються дива. Будинок двірника Ярка пішов під розселення й несподівано для себе, Ярко став власником просторої однокімнатної квартири! Після отримання документів і ключів хлопець пішов не по магазинах меблів, як решта новоселів, ні! Він увірвався в двері притулку, пробіг повз Оленки й зупинився біля клітки Асі. – Асенька, дорога! Мені дали окрему квартиру! Піди до мене жити, Ася? Я ж за тобою прийшов! Прошу… Ася довгі дві хвилини дивилася на Ярка. І потім сталося ще одне диво! Вона притулила голову до решітки і дозволила Яркові себе погладити! – Ну ось… Дочекалася свого принца наша Ася! – засміялася Оленка, спостерігаючи цю дивовижну метаморфозу. – Готуйся до переїзду, Асенька! Важко повірити в щирість і доброту після зради і болю, але якщо кицька обрала вас, щоб дати вам такий кредит довіри – ви справжня Людина..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Втратив її назавжди, не встигнувши попросити вибачення

Темні вулиці Чернігова провожали Тараса додому після важкого трудового дня. Він крокував, занурений у свої думки, але тривога стискала йому...

З життя40 хвилин ago

Я – більше ніж доглядальниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно пережила ситуацію, яка розколола моє серце. Моя донька, Соломія, та її...

З життя42 хвилини ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя44 хвилини ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя45 хвилин ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя2 години ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя2 години ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя2 години ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...