Connect with us

З життя

Неочікуваний скандал через надзвичайно смачний омлет

Published

on

Скандал вибухнув несподівано. Через омлет. Омлет був дуже смачним: м’ясисті помідори, нарізані товстими кружечками, сиров’ялена ковбаса кубиками, дрібно порубана зелена цибуля. І все це пишнота було залите збитими яйцями та посипане тертим сиром. Дуже смачно! Але коли ти їси такий омлет вже восьмий день поспіль, відчуваєш лише відразу. Про це Оксана й повідомила Богдану, який цей омлет уперто готував їй на обід уже другу тиждень.

– Не хочу твій омлет! Я хочу борщ. Цілу тарілку густого борщу, який я вчора приготувала. Зі сметаною, з салом і часником! А від твого омлету я скоро почну кукурікати!

І, звісно, Богдан образився. Він вважав, що супи — це абсолютно марна страва, на відміну від омлету. І взагалі, він цей омлет готував з любов’ю, і такі смачні омлети можна їсти щодня. А Оксана вередує!

Тоді Оксана висловила Богданові все, що про нього думає. І про його скупість та лінь, і заодно згадала засохлі шашлики, якими він намагався її тиждень годувати, запевняючи, що м’ясо добре прожареного шашлику на четвертий день найсмачніше. І про “танчики” сказала, в які він годинами грав. І про роботу, на яку Богдан все не міг влаштуватися: то графік не підходить, то директор не сподобався, то їздити далеко, то зарплата маленька. І про суші нагадала, які він без докору сумління замовляв майже щовечора, і за які чомусь платила вона, хоча суші не любила.

Зрештою, Богдан образився. Так сильно, що швиденько зібрав свої речі, сказав, що поки поживе у мами, а Оксана повинна подумати про свою поведінку. І пішов, голосно грюкнувши вхідними дверима.

Оксана терпіти не могла, коли її називали Оксаною, і зі злістю викинула омлет разом із пательнею в смітник, розігріла борщ, але апетит раптом зник, натомість невимовно захотілося кави. Кави у її квартирі не було вже два місяці. З тих самих пір, як Богдан переїхав до неї і в перший же вечір сказав, що кава погано впливає на колір її обличчя, тому у квартирі має бути виключно зелений чай.

Дівчина одягла куртку і вибігла на вулицю. Кави хотілося просто нестерпно.

Відчинила двері першої-ліпшої кав’ярні і занурилася в теплий аромат свіжомеленої кави і східних спецій. І чомусь одразу захотілося залишитися тут назавжди.

– Вітаю вас! – усміхнувся їй рудоволосий молодий чоловік за барною стійкою. – Кава?

Оксана не встигла здивуватися, просто кивнула і незграбно всілася на високий стілець біля барної стійки.

– Ви у нас десятий відвідувач за сьогоднішній вечір і вам належить комплімент від закладу: безкоштовна авторська кава.

Оксана невпевнено усміхнулася:

– Це ви щойно вигадали?

– Чом би й не вигадати таку чудову традицію. – рудоволосий поставив перед дівчиною велику керамічну чашку з пишно збитою вершковою піною і протягнув срібну чайну ложку. – Ваша авторська кава “Щасливий спогад”. Рекомендую почати з піни.

Оксана важко зітхнула і набрала в ложечку трохи повітряної маси. Піна була густою і чомусь пахла жасмином. Дівчина обережно спробувала її. І заплющила від задоволення очі.

Теплий літній вечір опустився на місто. Шум машин поступово затихав, рідкі перехожі неспішно прогулювалися вуличками, насолоджуючись прекрасним вечором. У відкрите вікно впливав тонкий аромат квітучого жасмину.

Оксана тримала в тремтячих від хвилювання руках щойно роздрукованого листа. Вступила! Ура! Вона вступила! Значить недаремно були безсонні ночі та сльози, зубріння квитків і незрозумілий страх, що вона провалить вступні іспити. Від нахлинулого щастя хотілося обійняти весь світ!

Оксана прокинулася від спогадів, коли на дні чашки не залишилося й краплі кави.

– Яка у вас неочікувано чарівна і смачна кава. Не знаю, що ви туди додали, але мене просто розриває від щастя!

– І хочеться обійняти весь світ? – усміхнувся рудоволосий, протираючи високий скляний бокал.

– І хочеться обійняти весь світ… – повторила дівчина, відчуваючи себе так, ніби з її крихких плечей несподівано впала важка бетонна плита, що тиснула на неї довгих два місяці. – Я ніби спала весь цей час у якомусь важкому кошмарному сні і нарешті прокинулася. Дякую за “Щасливий спогад”. Ви повернули мене собі.

– Це наша робота. – несподівано серйозно відповів молодий чоловік. – Двері “Кав’ярні” завжди відкриті для тих, хто трохи загубився або заплутався. Не в моїх правилах давати поради. Але я б дуже рекомендвав вам змінити замок на вхідних дверях і почати життя з чистого аркуша.

– Мабуть, прислухаюся до вашої поради. – Оксана кинула до великої скляної банки для чайових кілька гривень, легко зіскочила зі стільця і, щасливо усміхаючись, попрямувала до виходу.

Рудоволосий Ярослав, бармен, бариста та кухар в одній особі, зосереджено натирав на дрібну тертку дикий женьшень, щоб приготувати освіжаючий напій для наступного відвідувача. У Ярослава була дивовижна здатність точно знати, що потрібно новому відвідувачу цілодобово працюючої “Кав’ярні”, чарівного місця, в якому кожен знайде те, що шукає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 3 =

Також цікаво:

ES9 хвилин ago

El niño que nadie miraba

Trabajo hace nueve años en el mostrador de la farmacia CVS de la avenida Bergenline, en Union City, Nueva Jersey....

HE18 хвилин ago

התיק של אמא שלי

אני יוסי, בן ארבעים ושתיים, שרברב עצמאי מבאר שבע, ואני חייב לספר את הצד שלי בסיפור הזה, כי כל מי...

HE18 хвилин ago

התיק של אמא שלי

אני יוסי, בן ארבעים ושתיים, שרברב עצמאי מבאר שבע, ואני חייב לספר את הצד שלי בסיפור הזה, כי כל מי...

EN21 хвилина ago

**Nobody Counted on the Folder**

**You can't keep this baby, period.** Roger Balderas said it flat, like he was reading off a menu. He stood...

FR37 хвилин ago

Ma fille avait effacé mon nom

Quand j'ai demandé à ma fille pourquoi elle n'était pas venue me voir depuis presque un an, elle m'a répondu...

FR55 хвилин ago

Cuisine muette

Ma femme n'a pas fermé l'œil de la nuit. Trente-neuf plats pour soixante-douze invités, pour les dix-huit ans de notre...

UA56 хвилин ago

Автобус до Буковеля

Мірошниченко Тетяна Олегівна працювала бухгалтеркою на меблевій фабриці в Кременчуці двадцять три роки. Про відпустку за кордон вона й не...

FR1 годину ago

Solitude à Neuilly-sous-Clermont

Elle s'appelait Marceline. Soixante-trois ans, un accent picard qu'elle n'avait jamais perdu et deux fils qu'elle avait élevés seule, dans...