З життя
Історія сім’ї, що долає труднощі: мати самостійно виховує сина.
На околиці Львова жила сім’я, про яку часто говорили, що вона “неблагополучна”. Олена, 34-річна мати, виховувала Володю сама. Її шлюб розірвався, коли хлопчику ще й року не було. Вони жили у маленькій квартирі, і Олена працювала бухгалтером у місцевій установі.
Останній рік її життя перетворився на суцільний стрес. До п’ятого класу Володя вчився непогано, але згодом отримував усе більше двійок. Все, чого хотіла Олена, — щоб син закінчив дев’ять класів та отримав спеціальність. Її постійно викликали до школи, де вчителі обговорювали успішність Волі. Після таких розмов вона йшла додому з відчуттям повного безсилля. Володя мовчки слухав її докори, але вдома так і не допомагав, а уроками займатися не хотів.
І ось знову вона повернулася з роботи, а в кімнаті безлад. Вранці ж наполягала: “Після школи обов’язково прибери!”
Поставивши чайник на плиту, Олена знехотя почала прибирати. Витерши пил, вона зауважила, що зникла її єдина цінність — кришталева ваза, подарована подругами на день народження. “Забрав? Продав?” — промайнуло в її голові. Невдовзі вона зрозуміла, що бачили його у компанії хлопців сумнівної репутації. Жахливі думки роїлися, змушуючи її спуститися вниз. На вулиці вже панувала темрява. Повернувшись додому, вона подумки звинувачувала себе і гірко плакала.
Прибираючи, Олена знайшла газетний згорток за холодильником. Потягнувши за нього, почула дзвін скла. У згортку виявилися уламки вази. “Розбив… значить, розбив!” — зрозуміла вона, і сльози радості навернулися на очі. Спекла вечерю, сервірувала стіл, чекаючи на сина.
Володя прийшов близько опівночі. Зайшов у кімнату з опущеною головою. “Володько! Де ж ти так довго був? Я так переживала!” — схопила його за руки і поцілувала. “Йди, мий руки. Все готово”. Хлопець вмився і пішов на кухню, де на столі стояло його улюблене.
— Я розбив вазу, — прошепотів він крізь сльози.
— Я знаю, синку, — відповіла вона. — Нічого страшного.
Вона підійшла до нього, обняла, і вони заплакали разом. Вечеряли мовчки, потім спокійно лягли спати. Вранці син піднявся сам. Проводжаючи його до школи, замість звичного “Дивися мені…” вона поцілувала його в щоку і сказала: “До вечора!”
Повернувшись увечері, Олена побачила, що підлога вимита, і картопля смажена. З того часу вона більше не говорила з ним про школу. І коли Володя заявив, що піде в десятий клас, вона підтримала його, хоч і сумнівалася. Заглянувши раз у щоденник, не знайшла жодної двійки.
Того вечора, коли він допомагав їй з рахунками, а потім поклав голову їй на плече, вона зрозуміла — повернула собі сина.
Galina Peterson lunged for the envelope so fiercely that everyone gasped, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a glossy red, nearly tore into the paper—but the notary’s palm came down firmly on her hand.
Margaret Peterson lunged for the envelope so fiercely that everyone flinched, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
The morning swam in the grey light, the coffee maker clicked, and steam slowly rose against the windowpane.
The morning swam in grey light, the coffee machine clicked, steam slowly rising against the window. I just sat there,...
Mother,” Viktor whispered softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been thinking for a long time about telling you this.
“Katie, Mum,” Victor began softly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to tell you something for...
Galina Peters’ Fingers—Glossy Red and Clawing at the Paper—Reached for the Envelope, Making Everyone Jump as Spoons Clattered on Plates. But the Notary Firmly Placed a Hand Over Hers.
The moment Eleanor Whitmore lunged for the envelope, everyone flinched, and spoons clattered against plates. Her nails, polished a glossy...
When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket
**Diary Entry** When the rumble of the Jaguars engine finally faded into the trees, the silence pressed down on me...
Whispered Viktor in the Kitchen: ‘Mum… I’ve Been Meaning to Tell You This for a Long Time.’
“Mum,” began Victor quietly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to talk to you about something...
When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket
When the hum of the Mercedes engine faded into the trees at last, the silence settled over me like a...
When I Stepped Out of the Shower—Where I’d Stood Motionless for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold—He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone
When I stepped out of the shower, where I’d stood under the spray for at least ten minutes, numb to...