Connect with us

З життя

Сусідам віддала твоє весільне плаття, бо їм терміново знадобилося…

Published

on

Донько, я твою весільну сукню віддала сусідам, їм була потрібна…

— Миколо, ти пам’ятаєш, що в суботу у нас річниця? Десять років у шлюбі, аж не віриться! Здається, лише вчора було наше весілля. Не встигнемо озирнутися, як вже двадцять років промайне.

Микола посміхнувся і обійняв дружину. Його Вероніка стала ще красивішою за ці роки. Двоє дітей — син і донька, дім — повна чаша. Що ще треба для щастя? Будинок збудований, машина хороша, от би ще у відпустку на море поїхати.

— Ой, Миколо, щось мені не добре, піду приляжу.

— Звісно, моя люба, відпочинь.

Наступного дня Вера залишилася вдома. На роботу вона не пішла, почувала себе дуже слабко. Лікаря викликати не стала, сподіваючись, що відлежатиметься і все мине.

Ввечері Микола з тривогою дивився на дружину, думаючи, що з нею могло статися. Вона не перевтомлювалася, з чого раптом так ослабла?

Минуло два дні, а стан Віри не покращувався. Микола викликав лікаря додому.

— Все гаразд з вашою дружиною, жодних проблем не виявлено. Здайте аналізи, можливо, вони щось покажуть.

Аналізи виявилися ідеальними. Але Вірі ставало все гірше.

— Вероніко, а давай я відвезу тебе до мами в село, — запропонував Микола. — Там чисте повітря, молоко, рідні місця. Я з дітьми впораюся, а ти відпочинеш. У тебе якраз відпустка.

Віра з радістю погодилася. Вона давно не була у матері, дуже скучила. Весь шлях до села Віра спала.

Мама зустріла дочку і зятя гарячими пиріжками і свіжим молоком.

— Ой, донько, на тобі обличчя нема.

Віра розбирала речі і розкладала їх у шафі.

— Та щось не те, мамо. Сама не розумію, що зі мною відбувається. Лікарі кажуть, що здорова, а я з кожним днем все гірше. Ой, а куди поділася моя весільна сукня? Вона ж завжди тут висіла.

— Доню, мені треба тобі дещо сказати…

Мама зітхнула і, опустивши очі, почала розповідати.

— Тут недавно у сусідів нещастя сталося. Люся Головна, пам’ятаєш її? Молоденька дівчина. Вона захворіла перед самим весіллям, лікарі не змогли зрозуміти, що з нею, і вона… пішла. Весілля так і не відбулося. Наречений і її батьки були в такому горі. Почали вони шукати сукню, щоб поховати її, адже вона залишилася нареченою.

Вони поїхали в місто, а магазин виявився зачиненим, купити було ніде. Ну я і запропонувала твою весільну сукню… А що, вона у мене вже десять років у шафі висіла, пилом покривалася. Викинути шкода, а тут наче людей виручила. Вони були так вдячні.

— Мамо, ну як ти могла так вчинити, не спитавши мене? Мені шкода дівчину, звісно, але я би ніколи не дозволила віддавати сукню!

— Прости мене, донько…

Пізніше мама Віри звернулася за порадою до баби Марії, знахарки в селі.

— Бабо Маріє, мені потрібна твоя допомога. Донька моя захворіла, лікарі нічого зрозуміти не можуть, а я тут згадала, що її весільну сукню віддала Люсі Головній. У ній її і поховали. От думаю, можливо, це якось пов’язано?

Баба Марія насупилася.

— Семенівно, що ж ти накоїла! Не можна було віддавати доньчину сукню. Це її оберіг, її сила. Порушила ти щось важливе.

— Ох, бабо Маріє, натворила я справ! Допоможи, рідна, не знаю, що тепер робити! — благала мати Віри.

— Нехай твоя донька ходить до церкви і замовляє Сорокоуст за Настю. І нікому потім його не віддавайте, — суворо сказала баба Марія.

— Вероніко, донечко, треба зробити те, що бабуся Марія сказала. Раптом допоможе? — попросила мати.

— Добре. Завтра піду до церкви і на могилу до Насті. Але ти підеш зі мною, я надто слабка, — відповіла Віра.

У церкві потріскували свічки, лунали гарні голоси співаків. Віра з мамою довго молилися, а потім вирушили на кладовище.

Віра купила великий букет білих троянд.

— Мамо, почекай тут, я хочу побути одна, — тихо сказала вона.

Віра довго стояла біля могили Насті, шепочучи якісь слова. Потім акуратно поставила квіти у вазу, постояла ще трохи і повернулася до матері.

З кожним днем Вірі ставало все краще. Через сорок днів вона повністю одужала.

На знак подяки за зцілення вони з чоловіком вирішили повінчатися у найближчій церкві.

Для цього Віра придбала нову красиву весільну сукню. Саме в ній вони потім святкували й срібне весілля за кілька років…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × чотири =

Також цікаво:

IT24 хвилини ago

Il lenzuolo che mia madre non stirò mai a Lecce

Mi chiamo Rosaria, ho 74 anni e da quando mio figlio Antonio mi ha regalato quel dannato ferro da stiro...

HE25 хвилин ago

ליאו והנשימה האחרונה של אבא

"תביא לי את ליאו. בבקשה, דוד, תביא אותו הנה. אני רוצה להיפרד ממנו עוד פעם אחת…" יעקב אלמוג, בן שבעים...

HU54 хвилини ago

A Cirmos, akit ki akartam tiltani a templomkertből

A nevem Zoltán Deák, hatvanhárom éves vagyok, és tizenegy éve vagyok a gondnoka a Szent Erzsébet-plébániának Nyíregyházán, a Bujtos utcában....

HE1 годину ago

גור אחד יותר מדי – ולמה חמי לא סלח לי על זה עד היום

אני נועם, בן שלושים ואחת, טכנאי מיזוג אוויר, גר בבאר שבע כבר שמונה שנים. הסיפור הזה לא שלי במקור –...

HU1 годину ago

A Sóder és a Sarok

Kovács Sóder Sarok Zsófi telefonja hajnali fél egykor csörgött, és a lányom hangja már az első szótagnál elcsuklott. – Apa,...

LT1 годину ago

Dokumentas su nutraukta stikline vandens

Aš dirbu Šiaulių apylinkės teisme antstolio padėjėju jau vienuolika metų, ir per tą laiką mačiau visko. Bet tą trečiadienio popietę,...

DE1 годину ago

Katze am Strommast in Brandenburg

Ich bin Rettungstechniker für Tiere in Not, und dieser Anruf aus einem Dorf bei Wittenberge blieb mir im Kopf –...

CZ2 години ago

Chovanec u dveří na Vinohradech

Jmenuju se Radek Novotný, je mi čtyřiačtyřicet a už jedenáct let dělám chovatelskou stanici čivav v bytě po babičce na...