Connect with us

З життя

Похила жінка чекала в коридорі на лаві.

Published

on

На лавці в коридорі жіночої поліклініки сиділа літня жінка. Поряд з нею була тендітна дівчина, років п’ятнадцяти, у короткій спідниці, з-під якої визирали гострі коліна. Бабуся привела онучку на переривання вагітності. Бабуся постійно важко зітхала. Онучка з переляканим поглядом розглядала все навколо. Поруч з нею стояла сумка. Підійшла жінка, років тридцяти, і сіла поруч.

— Ви до цього кабінету?
— Так… А скажіть, це не боляче?
— Неприємно, звісно, але знеболять. Головне, що це швидко, хвилин п’ять, якщо термін маленький. Так кажуть, я тут перший раз. І сама боюся, якщо чесно. І розумом розумію, що дитина ні в чому не винна…
— Господи, як же так сталося… Бачите, це моя онучка, в 9 класі вчиться, а хлопець її обманув, залишив… А вона вагітна. Він знати нічого не хоче про дитину. А нам що робити? Їй же треба школу закінчити… Батьків у неї немає, сама її виховала… Ох, біда-то яка…
— Бабусю, вистачить вже, не рви мені серце, і так важко… Он жінка сказала ж, що не боляче буде, раз і все…
— Ох, онучко, там же дитина у тебе, жива, а ти раз і все… Дитина не винна ні в чому, правильно жінка сказала. Знаєш що, вставай, підемо, нічого, виростимо. У війну народжували, і нічого. Впораємось. І твій Петро не потрібен, назвався батьком… Вставай, бери сумку, йдемо додому, немає нам тут чого робити.

Дівчина ніби цього й чекала. Взяла сумку і пішла до виходу, бабуся вийшла слідом. Жінка, яка сиділа на лавці, посміхнулася, дивлячись їм услід, думаючи про своє…

Двадцять років потому

— Мамо, я його люблю, у нас все серйозно, вже повір! Діма гарний хлопець, у нього велике майбутнє!
— Ну яке там майбутнє, якщо ви одружитесь… Закінчите університет, а там видно буде!
— Мамо, нам вже по 20 років, не маленькі. Весілля навчанню не завадить, тим більше, ми не будемо витрачати гроші, розпишемось і все, навіщо нам ці формальності. Пообідаємо в ресторані з батьками Діми та його бабусею і все, з друзями ми самі потім відзначимо. Діма дуже любить бабусю, вона його виховала.
— Ох, Машо, ну що ж не зробиш заради улюбленої доньки! Треба ж нам познайомитися з батьками Діми, будемо сватами, як-не-як…
— Запроси їх у гості, мамо…
— Вітаю, заходьте! Я мама Маші, Юлія. Сідайте за стіл…

Дивлячись на бабусю Діми, Юлі здалося, що вона її вже десь бачила. Мати Діми, Аня, була дуже молодою, виглядала трохи старше сина. У розмові з’ясувалося, що народила його в 16 років, від однокласника, який спочатку відмовлявся від дитини, а потім був змушений одружитися з Анею, щоб не потрапити в тюрму. Тільки на папері вони були чоловіком і дружиною, не жили разом, а потім і розлучилися.

— Ви знаєте, Юля, соромно зізнатися, але ми ж хотіли спочатку позбутися від Дімочки… Анька тоді ще була дитиною, яка з неї мати… Батьків у неї не було, мати померла ще молодою, а батько загинув у тюрмі. Я її одна виховала. І тут приніс у подолі… Ну кому народжувати, кому?

Коли прийшли вже в лікарню, чекали черги на процедуру цю, підійшла одна жінка. Також на аборт. Каже, діти ні в чому не винні, і мене ніби по лобі стукнули, хіба ж можна дитину невинну вбивати… Це був знак згори, щоб зупинилися і зберегли Дімку.

Ту жінку сам Бог, очевидно, послав. Ми з Анькою пішли з лікарні додому. До останнього вона ходила в школу, закінчила 9 класів, а більше нам і не треба було. Народився Діма, я з ним сиділа, а Аня ходила в училище, вивчилася на кондитера. Петро, батько Діми, ніяк не допомагав, і його батьки також. Нічого, впоралися. Аня потім вийшла заміж за гарного чоловіка, дочку ще народила. Печуть тепер торти на замовлення і непогано заробляють. Не переживайте, якщо Діма з Машею одружаться, їм є де жити, дам їм свою квартиру, а сама до Ані переберусь. Ось така у нас історія.

Юля не вірила своїм вухам. Це були ті самі бабуся з онучкою, які пішли з лікарні. Адже завдяки їм, вона наважилася залишити дитину, свою улюблену Машу…

Після розмови з бабусею тоді, їй раптом стало спокійно, вона зрозуміла, що треба народжувати, все буде добре. Дитина була від одруженого чоловіка, який був її першою любов’ю. Життя розвело їх у різні боки, і коли вони знову зустрілися, він вже був одружений. Тільки раз у них була зустріч, після якої вона зрозуміла, що вагітна. Сім’ю його вона не хотіла руйнувати, про дитину нічого не сказала, вирішивши, що не має права народжувати, псуючи життя і собі і дитині.

Вирішивши на аборт, Юля вмовляла себе, що так буде краще. Але бабуся з онучкою за 5 хвилин змінили її погляд на цю тему. Якщо вже вони впораються, то вона тим більше. Визначила це як знак згори. Юля вийшла з лікарні, слідом за ними. Вагітність і пологи пройшли добре, народилася її єдина донечка, найулюбленіша людина на Землі.

І ось їх знову звела доля. Тільки тепер з радісного приводу. Діти, яких могло не бути, збираються одружитися. Хіба це не знак долі?

Часто люди отримують знаки згори. Хтось прислухається, хтось ні. Іноді буває достатньо 5 хвилин, щоб змінити своє життя. Наприклад, рішення залишити дитину, яку не хотіли, не чекали. А потім життя не уявляють без цієї дитини і з жахом думають, що вона могла б і не бути…

Усяке в житті буває, але якщо ви відчуваєте, що робите помилку, не поспішайте, адже іноді 5 хвилин багато вирішують…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 17 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Scandal in an Aristocratic Family

Scandal in the Noble Family This is the end! wailed Lydia, dabbing at her eyes with a delicate handkerchief, her...

З життя49 хвилин ago

Sixteen Years Later, My Children’s Birth Mother Returned and Told Them She Was Their Real Mum—Their Reaction Left Me Absolutely Stunned

Eighteen years ago, I married David. His past was rather bleak, all thanks to his ex-wife who abandoned him and...

З життя3 години ago

I Gave My Husband an Ultimatum: It’s Time to Make a Tough Choice

I once set my husband an impossible choice. Mum, why are we going to Grandma Margarets? I dont want to....

З життя3 години ago

The Awkward Daughter-in-Law

– Emily, did you even read the list? I gave it to you, its all written down, – Margaret sounded...

З життя3 години ago

My wife was sleeping beside me… when suddenly I received a Facebook notification and a woman asked me to add her as a friend.

My wife was sleeping next to mepeaceful and content after a long day at work. Suddenly, my phone buzzed with...

З життя3 години ago

The Final Request

Final Request No, Im not going home again Tom groaned quietly, writhing in pain. And Ill never see Emily again....

З життя5 години ago

No Means No

No means no Monday morning in the London office of a large company always buzzed with the same energy. Colleagues...

З життя5 години ago

“Pregnancy: Five to Six Weeks,” the doctor announced, dropping the instrument into the tray and peeling off her rubber gloves…⚘

Pregnancy five or six weeks, the doctor said, tossing the instrument into the tray and peeling off her rubber gloves....