Connect with us

З життя

Дзвінок від колишньої найкращої подруги змінив усе

Published

on

На телефон Зої зателефонувала колишня найкраща подруга Галина:

– Ось і радій! Доньку народила? Фото мені ще й скинула, сміливості вистачило. Я спілкуюся з тобою востаннє. Запам’ятай! Для мене тебе більше не існує, як і для мене не існує вся твоя, так звана, сім’я! Будьте всі ви прокляті! –

Зоя була збентежена. Вона розуміла, за що її проклинає подруга, але чому прокляті всі решта?

… Зоя з Галиною виросли в невеликому селі. З раннього дитинства вони були друзями і жили по сусідству.
У 15 років Галя познайомилася з Костею. Костя приїхав на літо до бабусі. Костю і Галю поглинула перша любов.
А чим закінчується любов у дуже молодих і недосвідчених людей? Правильно, вагітністю!
Галя повідомила Кості новину. Він – чоловік, нехай і розв’язує ситуацію. Костя поїхав додому, але пообіцяв повернутися.
Галя та її батьки не сумнівалися в ньому. З першого погляду було зрозуміло, що він хлопець надійний і порядний. Правда, Кості довелося затриматися і закінчити автошляховий технікум. Галя народила без нього сина Артемка, а через два місяці їй виповнилося 16 років.
Артемко ріс, Костя працював на КамАЗі, у них було все добре. Артемкові було 5 років, коли Галя з Костею переїхали ближче до батьків Кості. Батьки Кості побудували собі дім, а їм залишили квартиру.
Зоя була не такою жвавою та комунікабельною, як подруга. Хлопці до її ніг не падали, і навіть єдиного разу не було. Вона спокійно вступила до медичного інституту.
З Галиною постійно підтримувала зв’язок. Якось вони навіть разом їздили відпочивати в Ялту. Галя з Костею жили добре, тільки дітей у них більше не було, але вони з цим змирилися, Артемко є, і це вже щастя.
Зоя закінчила інститут, працювала спочатку терапевтом, а потім після стажування рентгенологом. Купила квартиру в кредит, а ось з особистим життям не склалося, ніби віночок безшлюбності висів над її головою. Вона була і гарною, і розумною, але, можливо, роки упустила, чи ще щось… В її житті були два короткочасні романи, які закінчилися без жалю нічим. Вона вирішила, що щастя для неї долею не передбачене.
Раптом у подруги сталося страшне горе. Горе завжди приходить раптово. У ДТП загинув Костя.
Галина замкнулася, не хотіла нікого бачити і чути. Зоя намагалася її підтримати, часто телефонувала. Галя в різкій формі попросила не турбувати її.
Зоя хотіла приїхати підтримати подругу, але отримала відмову. Зоя, як лікар, розуміла, що у подруги затяжний стрес і потрібно часу, щоб оговтатися. П’ять років їх спілкування обмежувалося СМС-ками до свят.
Десь рік тому Галя, ніби нічого й не було, зателефонувала Зої. Вони почали дзвонити одна одній, як раніше. У Зої за графіком відпустка в липні, вона пообіцяла Галі приїхати на тиждень.
Перші дні відпустки Зоя вирішила просто відіспатися, але не тут-то було! Пізно ввечері зателефонував Галина син Артем. Він дуже хвилювався, матір забрали в лікарню. Вона в реанімації.
Зоя швидко зібралася і поїхала до подруги. Артем зустрів її на вокзалі. Зоя відразу його впізнала. Він був схожий на батька, такий же високий, темноволосий, тільки в окулярах.
Артем встиг розповісти Зої, поки вони їхали з вокзалу, що у матері підозра на мікроінсульт.
– Вона ніяк не хоче регулярно приймати ліки від тиску, то забуває, то каже, що тиск нормальний і навіщо зайвий раз себе хімією труїти. Можливо ви на неї вплинете, ви ж лікарка, – розповідав Артем.
Вони відразу поїхали до лікарні. До Галини їх не пустили, сказали, що стан стабільний, середньої тяжкості, загрози життю немає.
Дома Артем запитав, – Можна я не буду вас називати тіткою Зоєю, як в дитинстві? Ви ще така молода, а я вже такий дядько. Я буду називати вас просто Зоя. –
Артем нагодував гостю вечерею. Він добре готував, навчився, поки мама була в депресії, вона тоді і готувати не хотіла. Артем закінчив інститут, йому вже 26 років, працює програмістом.
Наступного дня Зоя з’їздила до лікарні, дізналася, що Галину перевели з реанімації. Мікроінсульт не підтвердився, але тижні дві-три доведеться провести в стаціонарі. Побачення в лікарні заборонили через карантин. Артем кожного дня возив матері передачі.
Вони багато часу проводили разом, розмовляли, заново пізнавали один одного, їм було цікаво спілкуватися.
Неочікувано Зоя зрозуміла, що шалено закохалася в Артема. Шалено!
Такого з нею ще не було. Вона добре розуміла, що цього кохання не повинно бути, їй 42 роки, а йому 26. Вона міняла йому пелюшки в дитинстві, він син її найкращої подруги, яке може бути кохання? Тільки кохання не питає дозволу, воно просто приходить і все.
Зоя зібрала свої речі. Ввечері, не дивлячись в очі Артему, вона попросила викликати їй таксі.
– Ти нікуди не поїдеш! Подивись на мене! Ти не хочеш їхати, і я не хочу, щоб ти їхала, – а потім він обійняв її.
Це були найщасливіші дні в її житті. Вона вперше відчувала себе коханою та жаданою. Вона забула про різницю у віці, про хвору подругу… забула про все. Були тільки він, вона і кохання!
Прийшла в себе Зоя тільки тоді, коли Артем привіз Галину з лікарні. На наступний день Зоя поїхала, пославшись на термінові справи на роботі.
Вдома вона намагалася заспокоїтися, але як можна бути спокійною, коли Артем телефонував щодня? А потім Зоя зрозуміла, що у неї буде дитина. Вона плакала, їй було зле, вона не знала, як вчинити, чи треба сказати Артему?
Артем, як відчув її збентеження, і сам зателефонував. Він також сам стривожився, коли дізнався новину про дитину.
Тепер уже Зоя намагалася його заспокоїти, – Ти тільки не хвилюйся, я все зроблю сама, ти не станеш батьком прокричено.
– Не смій! Викинь дурні думки з голови. Я незабаром приїду, – сказав Артем.
Він швидко перевівся до київської філії фірми і приїхав з речами. Зоя відмовляла його розуму і йти, але він і слухати не хотів.
Вони скромно розписалися. Артем запрошував матір. Вона не приїхала і не привітала їх.
Галя не відповідала на дзвінки Зої.
З Артемом розмовляла, в основному єхидно, – Не набридла ще тобі синочку, молода жінка?
У Зої з Артемом народилася донька Марічка. Марічці вже три місяці. Ось її фотографії і відправила Зоя Галі в надії, що її серце розтане. Не вийшло. Галина ще більше розсердилася і прокляла їх всіх одразу. Вона не пожаліла навіть маленьку внучку.
– Це розплата за моє щастя. Це розплата за мою грішну любов, – з гіркотою думала Зоя.
Заплакала в ліжечку малеча. Зоя взяла її на руки, нагодувала.
Вона милувалася дочкою і роздумувала,
– Хіба може любов бути гріховною? Любов – це радість і щастя! Скільки мені того щастя відпущено? А скільки буде – все моє! – вона заспокоїлась, усміхнулася і стала чекати чоловіка з роботи.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + два =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Mother Occasionally Brought Home New “Husbands

Mum kept bringing home new “boyfriends” Olivia remembered three of them. But none of them stuck around for long; theyd...

З життя33 хвилини ago

The Shadow of the Gypsy on the Fresh White Snow

The Shadow of the Gypsy on White Snow The crisp, icy air of January seemed to have absorbed forever the...

З життя2 години ago

An Unexpected Arrival and the Truth I Never Wanted to Uncover

An Unexpected Arrival and the Truth I Never Wanted to Know I arrive at my daughters house unannounced and uncover...

З життя2 години ago

The Man in the Suit Stopped by the Market Stall.

The man in the suit paused by the market stall. His gaze was cool yet composed, fixed upon the rowdy...

З життя2 години ago

Divorce in May: He Walked Out for Someone ‘Younger and More Beautiful’ and Slammed the Door Behind Him

Divorce in May: He Left for Someone Younger and Prettier and Slammed the Door I divorced my husband in May....

З життя3 години ago

The Man in the Suit Stopped by the Market Stall

The man in the suit stopped by the stall. His gaze was cold yet controlled, fixed on the rowdy young...

З життя3 години ago

Stepfather

The Stepfather “Because you’ve got no business sniffing around a young girl!” snapped Jake. “Whatwhat?” “Youve been filling Emilys head...

З життя4 години ago

Whisper Behind the Glass

**Whispers Beyond the Glass** The nurse, a woman with a weary, windworn face and eyes dulled by years of witnessing...