Connect with us

З життя

Порятунок: відчайдушна втеча з небезпеки.

Published

on

Він підняв малу на руки, тихо велів їй мовчати, і з усієї сили кинувся з будинку. Біг довго, потім зупинив машину, виїхали за місто, пересіли в іншу машину та рушили далі.

Родина, що складалася з чоловіка на ім’я Андрій та його дружини Юлії, відзначала день народження своєї п’ятирічної доньки Аліни. Щаслива Аліна гралася зі своїми ровесниками, запрошеними на свято. Батьки милувалися своєю чарівною донечкою.

Життя Андрія та Юлії не можна було назвати безтурботним. Андрій, роботяга з села, сирота — батьки загинули в автокатастрофі. Юлія — донька заможних інтелігентів, які не схвалювали вибір доньки. Вони зустрічалися випадково, зіштовхнувшись у дверях офісу, де працювала Юлія і куди Андрій зайшов у пошуках роботи. Їх погляди зустрілися, і між ними немов електрична іскра пробігла. Це було кохання з першого погляду. З тих пір вони не розлучалися.

Минали роки, пристрасть помірковано потухла, і перед ними відкрилася правда — вони жили в різних світах. Якщо Юля любила світські заходи і почувалася там, як риба у воді, то Андрій намагався уникати таких подій, надаючи перевагу прогулянкам з донечкою. Це призвело до того, що Юлія почала повертатися з вечірок під ранок. В сім’ї наростали сварки, які бачила маленька Аліна, і це завжди її лякало. І хоча обоє розуміли, що розлучення — єдиний вихід, Андрій не міг залишити Аліну, розуміючи, що суд віддасть доньку матері.

Коли всі судові процеси залишилися позаду, Андрій прийшов попрощатися з донькою, але вона вчепилася йому за шию, плакала, щоб не залишав. Андрій пильно поглянув на неї і тихо запитав, чи піде вона з ним. Дівчинка мовчки кивнула. Андрій навіть не помітив, коли з’явилася думка викрасти доньку, але зупинятися вже не мав наміру. Він посадив дитину в машину, поїхав за межі міста, пересів у інше авто та рушив далі. Куди їхати і на що жити — Андрій про це не думав. Аліна не капризувала, лише міцно обіймала батька за шию.

Вдома у Юлії зникнення помітили лише ввечері. Звернулися до поліції, але там сказали, що дитину взяв її рідний батько, і порадили спробувати вирішити все мирним шляхом. Лише на третій день було прийнято заяву про викрадення.

Дідусь і бабуся регулярно приходили до поліції дізнатися, чи знайшли утікачів. Юлія недовго журилася, загулювання до ранку так затягнуло, що не помітила, коли стала залежною від наркотиків. Батьки згодом помітили її дивну поведінку, намагалися врятувати, вилікувати, але було вже пізно. Юлію знайшли неживою в одному з міських парків. Так закінчилось її коротке життя.

Андрій з Аліною приїхали до маленького містечка, знайшли квартиру, і вже на наступний день він знайшов роботу поблизу. Отримав аванс, за що можна було купити їжі. Потім відвідав дитячий садок, де вдалося влаштувати Аліну, і життя почало налагоджуватися.

Про смерть Юлії Андрій дізнався з новин. Це було таким шоком, що він навіть пошкодував, що не був поряд в складний момент. А тут і Аліна почала говорити, що сумує за бабусею та дідусем (матір не згадує). Андрій вирішив їхати в гості, адже їм теж нелегко на самоті. Взяв відпустку, і вони вирушили.

Зустріли їх з радістю, але й зі сльозами та образами за те, що так довго не бачили внучку. Навіть була заява, що не віддадуть Аліну. Але крик дівчинки, що без тата не залишиться, трохи охолодив їх запал. Вирішили разом, що Аліна та Андрій залишаться жити з батьками Юлії. Пройшло трохи часу, і старші зрозуміли, який добрий у них зять. Без його рішення нічого в домі не робилося, і якби вони раніше побачили в ньому добру людину, можливо, і дочка була б жива.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − сім =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

Figure It Out for Yourselves, Won’t You?

“No, Emily, dont count on me. You got marriednow rely on your husband, not me. I dont need strangers in...

З життя26 хвилин ago

No, Mom. You Won’t Be Visiting Us Anymore—Not Today, Not Tomorrow, Not Even Next Year” — A Story of Patience Finally Worn Thin

“No, Mum. You wont be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.” A story about...

З життя3 години ago

Haunting Gaze of Green Eyes from the Past

**The Gaze of Green Eyes from the Past** James woke at dawn and thought: *Blimey, its been ages since I...

З життя3 години ago

I’m Sorry It Turned Out This Way

“I’m sorry it’s come to this.” “Oliver, are you sure youve packed everything? Should I double-check?” I called, pausing outside...

З життя6 години ago

Another Child on the Way

Another Child I trudged back to my flat after work, stepping into those empty rooms again. The first thing I...

З життя6 години ago

Figure It Out Yourself, Mate

No, Emily, dont count on me. Youre married nowbe with your husband, not me. I dont need strangers in my...

З життя9 години ago

Destiny Favors the Grateful

Fate Favours the Grateful By the time he turned thirty, Stuart had spent ten years serving in conflict zones, survived...

З життя9 години ago

Emerald Eyes Glancing Back from the Past

The Gaze of Green Eyes from the Past James woke before dawn and thought: “Blimey, havent slept that well in...