Connect with us

З життя

Без грошей і з порожнім холодильником: ситуація критична

Published

on

Вже декілька днів гаманець пустий, навіть на кредитній картці залишилася тільки одна гривня, а холодильник геть порожній… А з трави на тебе дивляться два чарівних, але дуже голодних ока. Що б в такій ситуації зробила нормальна людина? Та хто ж знає! Ірина ніколи не вважала себе нормальною, тому вибору перед нею не стояло. Яка різниця, як голодувати – разом чи окремо. Вдвох навіть якось веселіше, вдвох – завжди цікавіше.

Але кошеня дивилося й дивилося, та не давалося в руки. Весь його вид промовляв чітко і ясно:
– Так, жінко… Руками мене не чіпай! Бо знаю я вас – натрете мене, а поїсти не дасте. Ось сюди їжу насип, сюди! Тут місце зручне, скільки вже можна біля нього бігати?

Довелося Ірині за кошеням побігати. Обидві захекалися… Маленька кицька втомилася і все ж здалася.
– Гаразд, бери мене, я втомилася.

Кошеня в руках було майже невагомим. Воно зовсім нічого не важило – наче всередині яскравої, пухнастої шубки нічого й не було. І на чому тільки котяча душа трималася?

Тільки на силі котячого духу і бажанні жити – бо вже два дні кошеняті нічого не перепадало. Та й до того воно теж не жило заможно.
Засохлий край піци, половина котлети, та паличка з залишками морозива – все, що здобуло за кілька днів, залишившись без мами, маленьке, голодне кошеня.

Ірина несла кицю і розмірковувала. Голод, це звісно іноді добре, їй би це для фігури не завадило. Та дитину ж треба годувати! І вона вирішила відкинути до біса гордість.
Ця гордість їй дуже заважала жити. Вона не стала ділити з чоловіком нажите разом квартиру. А ж це він всі два роки шлюбу їй зраджував!
Через цю гордість не прийняла допомогу матері й батька. І ця гордість погнала її в зовсім чужу локацію. Місто, в якому вона опинилася зовсім одна – без рідних, без друзів, без грошей.

Але заради кошеняти Іра забула про свою гордість.
Зайшла в магазин, маленький, поруч із домом. Там зібралося чимало людей: трохи підпилий чоловік, молода пара і старша пані у віці.
– Добрий день. – Звернулася Іра до продавця.
– Ви мене знаєте, я в третьому під’їзді живу. Чи не дасте мені в борг пару пакетиків вологого корму? Я віддам через кілька днів, у мене зараз немає ні копійки. А з зарплати одразу ж принесу… Ось, підібрала кошеня, а годувати нічим.

Підпилий чоловік глянув на Ірину важким, дуже невдоволеним поглядом.
– Пару пакетиків? Не вигадуй! Хіба цим кошеня прогодуєш? Яловичину треба брати! Ось той шматок для мене зважте. І тріску ще, два хвости. Скільки з мене?
Розрахувався та простягнув пакет Ірі.
– На, годуй свою пухнасту мордочку. А то – два пакетики, два пакетики. Ех, жінки-жінки…
Пробурчав і пішов.

– Доню, візьми молочка.
До Ірини підійшла старша жінка та простягнула літрову упаковку.
– Кошенятко маленьке, вони це люблять. Бери-бери, для малого не шкода.
Зітхнула жалісно і теж пішла. Молоде подружжя переглянулося, вони зрозуміли одне одного без слів. Дівчина підійшла до прилавка:
– Дайте нам корм для кошенят 10 пакетиків, хліб, рис і кефір.

Як ви зрозуміли, це теж усе дісталося Ірині. Як же їй було незручно перед людьми, але всі вони давали їй продукти самі, від чистого серця.

Іра несла кошеня і продукти додому. Кошеня пищало і намагалося пробратися до пакета. Аромат свіжого м’яса збожеволював дитину.

А Ірина ніяк не могла зрозуміти… Як так? Окремо їм обом було погано і безвихідно. Іра тільки-но змогла влаштуватися на роботу і перша зарплата буде лише наприкінці цього тижня.

Кошеня теж – кілька днів бігало голодне. Але сьогодні, коли вона її забрала, розчулило одразу кілька таких різних людей.

Вдома, після вечері, дві дівчинки (велика і маленька) гралися, а вночі кошеня вдячно муркотіло біля плеча.
– Ти думаєш, це я тебе нагодувала?
Погладжуючи крихітну лапку, запитала у кошеняти Ірина.
– Помиляєшся. Це ти нагодувало мене!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + 14 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Today Marks Exactly Three Years Since These £200 Have Been Sitting in My Car’s Glove Compartment—A Thousand Pounds I Know I’ll Never Spend

Today marks exactly three years since that envelope of money has been sitting in the glove compartment of my car....

З життя2 години ago

An Expensive Indulgence

An Expensive Pleasure – Clara, not again? How many more times? It feels like Im working just to pay for...

З життя4 години ago

Where Happiness is Born

Where Happiness Begins “Mum, look what I’ve managed to do! I worked so hard! And my art teacher said he...

З життя4 години ago

Family Put to the Test

Family Trials You know, I dont think Ive seen Olivia this happy in years. All those long stretches of loneliness,...

З життя6 години ago

A Homeless Man Came In to Warm Up on December 31st. An Hour Later, I Discovered Who My Mum Had Been Waiting For Her Whole Life

I placed the final plate on the table and stepped back, surveying my handiwork. Twelve settings. Twelve wine glasses. Twelve...

З життя6 години ago

Auntie’s Grand Entrance

Auntie’s Exit Youre not going in that, said Victor, not even bothering to look over his shoulder. He stood by...

З життя8 години ago

Everyone Lied to My Brother, But It Was Vera Who Felt Betrayed…

Everyone always deceived her brother, yet it was Ava who felt truly betrayed The telephone rang in the middle of...

З життя8 години ago

Shattered Bonds of Friendship

Shards of Friendship Marthas key rattled in the lock as she returned home after a long, bruising day. She slipped...