Нарешті звільнена: як день розставання з ледачим чоловіком і його деспотичною матір’ю поклав край моїм мукам.

На той день, коли вирішила позбутися ледаркуватого чоловіка та його прискіпливої матері, закінчились мої муки.

В родині Олени, як розповідала її мама, ніхто ніколи не розлучався. Вийшла заміж – це ж тільки твоє рішення, ніхто через суд не змушував тебе на цьому шлюбі наполягати. І абсолютно ненормальним у їхній сім’ї було розлучатися, так уже повелося.

Саме так вважала її мама, повторюючи їй це роками ще в юності, коли та ще шукала нареченого серед однокласників. Потім Олена подорослішала і вийшла заміж.

Коли дівчина потрапила у складну ситуацію, родичі, як і очікувалося, стали на бік чоловіка. Адже він якраз і не хотів розлучення. Йому було надзвичайно зручно жити з прислугою у вигляді дружини. І вона не отримала жодної підтримки від своєї сім’ї.

Єдина їхня порада була – терпи. Мама навіть зверталась до якоїсь ворожки. І та їй сказала, що якщо дочка розлучиться, на весь рід ляже прокляття.

Звичайно, не можна звинувачувати родичів у тому, що вона вибрала не справжнього чоловіка, а звичайного ледаря, який ще й умів маніпулювати нею протягом кількох років, тиснучи на жалість. Адже Олена сама вибрала Олега.

На той час дівчина просто ходила в рожевих окулярах. І Олег здавався їй справжнім чоловіком, героєм, до якого хотілося пригорнутися. Та рожеві окуляри розбилися, як водиться у таких випадках — уламками всередину. Усвідомити реальність було важко.

Поживши зі своїм Олечком півроку, вона побачила його справжнього. Виявилося, що він не «домашній», як колись написав у анкеті на сайті знайомств, а просто дуже ледачий. І його вірні друзі — пиво та телевізор, іноді комп’ютер та якісь стрілялки. Також він дуже любив зависати в соціальних мережах.

Але справа в тому, що Олена важко було повірити, що чоловік змінився. Адже спочатку він викликав у ній глибокі емоції та сильну пристрасть. А тепер більше викликає бажання вдарити тапком по голові та змусити працювати, хоч якось трудитися.

Оскільки вона людина віруюча, спочатку вирішила піти до церкви. Там серед образів і прихожан Олена чекала знайти підтримку хоча б у священника.

Але він на її недовольство чоловіком відповів, що якщо розлучиться, це буде великим гріхом, адже розходитись із чоловіком можна тільки в разі його зради. Він же ні б’є, ні п’є, лайливими словами не лається, наліво не ходить. Що ще треба для щастя.

Тоді Олег втратив роботу. Це був перший серйозний удар по сім’ї. Дітей у них ще не було, тому, звичайно, на роботу довелось вийти Олені. І тут вона зупинилася відвідувати салони краси — адже грошей було обмежена кількість. Вони перестали замовляти їжу додому — доводилося готувати самостійно.

Ось і побут на ній, забезпечення родини теж. Повертаючись зі зміни, а працювала вона медсестрою, дівчина бачила тільки його, ледве розваленого на дивані.

Олег тоді інколи робив вигляд, що шукає роботу. Спочатку ходив на співбесіди, а потім узагалі став знаходити причини, щоб не піти за черговою її наводкою — роботу йому стала шукати дружина.

То графік не підходить, то він хотів влаштуватись на керівну посаду, а не працювати різноробочим. Одного разу навіть накричав.

— Я з вищою освітою, на твою думку, маю працювати в супермаркеті касиром? Це і має бути весь сенс мого життя? Невже так важко підтримати хворого чоловіка?

Тоді він уперше почав маніпулювати. І це був другий удар по сім’ї. Дівчина не могла дивитися на себе в дзеркало — без зачіски, без макіяжу, манікюр облупився. Вона настільки себе запустила, що вже соромно було.

Але нічого не могла вдіяти, бо салони краси для нашої сім’ї стали недоступні. Навіть до перукарки додому Олег її не пускав, казав, що немає грошей. Хоч гроші в дім приносила вона, він усе відбирав і розпоряджався сам.

Маніпуляції його полягали в наступному: Олег почав хворіти. Спочатку бок заболів, потім серце защемило, голова закрутилася. А це привід не шукати роботу, а полежати на дивані. Дійшло до того, що не було що їсти. А за квартиру вже півроку не платили.

Разом вони стали ходити до лікарів і спустили на консультації всі збереження Олени. Але спеціалісти нічого не виявили. Казали, що хоч зараз Олега в космос запускай.

— Але ж він не може працювати, погано себе почуває, – сказала дівчина якось лікарці.

— Ваш чоловік здоровий, я не бачу нічого поганого в його показниках, — відповіла Людмила Іванівна, головна лікарка.

Чоловік продовжував валятися на дивані цілодобово, дружина ж на роботі. У домі не прибрано, речі розкидані, на полках піврічний пил, адже їй довелося вийти на другу роботу. А він оком не змигне — все “хворіє та хворіє”. І періодично вигукував у її бік свої маніпуляції.

— Ось-ось скоро помру!

А Олена втомилася. Вона так втомилася, що не було сил після зміни дійти до дивана. На відпочинок після роботи в лікарні мала всього півгодини вдома, щоб полежати та поїсти, а потім йшла на підробіток: ставити уколи та капельниці вдома.

Ця біготня протягом дня її вичерпала так, що ні присісти, ні перекусити. І ще й чоловік, який уже покрився пліснявою, лежачи на дивані, перестав викликати у неї бажання. Вона перестала відчувати себе жінкою.

Якось подивилася на себе в дзеркало – ну справжня сіра миша. На ній у той момент був якийсь розтягнутий сірий светр. Очі потьмяніли, під очима синці, волосся після чергового готування растрепане, на ній не було жодної прикраси.

А ще ця зайва вага, що додавала комплексів. Вона себе не впізнавала. Колись прекрасна царівна-лебідь перетворилася на потворного каченяти. На салони краси, які вона колись відвідувала регулярно, не було копійки.

Йшов четвертий рік після весілля, а їй здавалося, що прожила з Олегом не менше двадцяти років — так швидко вона припинила відчувати себе жінкою. А ще його матуся набридала. Замість того, щоб підняти свою філейну частину з дивана, Олег попросив її допомогти.

— Оленко, я прийду вам допомогти, — сказала по телефону Ніна Петрівна.

— Тільки цього мені бракувало, — подумала Олена.

Ніна Петрівна почала часто приходити, бо чоловік дав їй ключі від квартири. Спочатку це здавалося хоч якимось виходом із положення, адже вдома стало пахнути випічкою, а підлоги на кухні нарешті стали чистими.

Вперше Олена насторожилася від вчинків свекрухи, коли вона вказала на нижню білизну, мовляв, така брудна, що ніяк не відпирається. Дівчині було неприємно, що свекруха лізла в її особисті речі, бо це ж таке інтимне. Вона не неряха, просто багато працювала.

Третій удар по сім’ї був, коли Олег вирішив відкрити свій бізнес. Вона, наївна, повірила його словам, що скоро вони розбагатіють, і взяла кредит на себе. Він почав пекарню. Згодом обладнання для випічки згоріло і знадобилося брати другий кредит. Але вона відмовилася.

Тож Олег продав бізнес. Вони увесь у боргах. Здається, Олена просто перестала себе поважати, адже постійно брала кредити на його забаганки та сама ж їх виплачувала.

– Вам час завести дітей, – капала на мозок свекруха.

А Олена не хотіла, адже з Олегом просто немає майбутнього. Після чергового скандалу зі свекрухою щодо брудної білизни вона поїхала в гості до подруги. Оля була так рада її приїзду.

Нарешті Олена знайшла підтримку. Вони через якусь дрібницю тоді припинили спілкуватись, а тепер їх не можна було відірвати від стільців на кухні — кілька годин розмовляли.

Іноді на кухню заходив чоловік подруги: то посуд помиє за ними, то підлогу підмететь. Дівчина була в шоці від побаченого.

– Твій найшановніший сам миє посуд? – тихо спитала вона подругу.

– І що тут дивного? У нього, як і у мене, дві руки та дві ноги, він у мене чистун, – весело відповіла Оля.

Вже йдучи додому, Олена обмірковувала їхню бесіду з Олею, ставлення чоловіка її не могло не тішити. Вона тихо заздріла подружці.

Їй же мама завжди казала, що домашнім господарством повинна займатися жінка. Вона завжди вважала це нормою. Але, зважаючи на це, і працювати жінка не повинна. Але тут уже нічого не вдієш.

Зустріч з подругою багато змінила у її свідомості. Вони стали бачитися частіше. Виявилося, що її чоловік ще й працює, а не тільки займається домом.

Тоді вона подумала, що й сама нічим не гірша. Чоловікові в конверт цього разу поклала грошей менше звичайного, збрехала, що зарплату сильно знизили, а уколів та крапельниць поки ніхто не замовив. На заощаджені гроші нарешті записалася до стиліста. З ним разом підібрали модний одяг по фігурі.

Ще вона сходила в салон краси, їй провели повний комплекс процедур – від стрижки до манікюру. Подивилася вона тоді в дзеркало та не впізнала панянку у відображенні.

– Вам дуже пасує, – сказав стиліст Артем.

Тоді в його очах вона помітила непідробний інтерес. І хоча в Артема була дівчина, Олена зрозуміла, що може подобатися чоловікам. Поглядати на дівчину того дня почав і сусід по сходовій клітині. Коли вона відчиняла двері, він виходив гуляти з собакою та віддав їй комплімент.

І ось вона, стоячи перед дзеркалом у себе вдома, того дня розглядала себе і поправляла волосся. Чоловік вийшов у пом’ятій піжамі, у нього буквально відвисла щелепа від її зовнішності. Зробивши комплімент, він пішов чомусь прибирати диван.

А наступного дня сів за комп’ютер. Вона подумала, що він знову буде грати. Але ні. Через якийсь час він вийшов на роботу і навіть приніс першу зарплату. Але їй було все одно. Вона так втомилася за ці роки з ним, що вже не могла його пробачити. Чотири роки полетіли в трубу. Тоді вона вже подала документи на розлучення.

Олег звісно, був проти, і вся родина Олени його підтримала. Свекруха зчинила скандал.

– Чоловік цілими днями працює, а вона тільки по салонах краси бігає, – кричала на дівчину свекруха.

Але вона вже настільки абстрагувалася, що одного чудового дня сказала і йому, і його мамі, що час залишити квартиру. Лише тоді свекруха змовчала, згадала, що квартира-то зятки, і господиня в ній – вона.

Навіщо Олена стільки часу тягнула з розлученням – сама не зрозуміла. Можливо, перестала вважати себе жінкою. У неї була дуже низька самооцінка, тому боялася розірвати ці стосунки.

– Тепер я розумію, що у багатьох сім’ях існують стереотипи, які ці ж сім’ї й руйнують. Наприклад, що лише жінка має займатися домом. Я боялася уявити, що було б, якби у нас з Олегом були діти. Розвели нас швидко, накопичене майно теж швидко розділили.

Я була щаслива, що в цій ситуації мені вдалося легко розійтися з чоловіком, адже у мене була власна квартира, хороша робота, підробіток, – диктувала голосове повідомлення вона подрузі.

– Муки закінчилися в той день, коли я зважилася вигнати ледаря чоловіка та його стерво матусю, – зізналася дівчина пізніше подрузі.

– А як ти познайомилася з Андрієм? – не вгамовувалася подруга.

– Після розлучення я нарешті зітхнула з полегшенням. Записалася в тренажерний зал і вже до літа красувалась на пляжі в новому купальнику. Лежала та загоряла. Повз проходив чоловік та підморгнув мені. Я усміхнулася, і ми розговорилися про життя. Виявилося, у нього схожа ситуація, тільки навпаки – була ледача дружина. Він записав мій номер телефону. А мені було приємно, що на мене нарешті звернули увагу.

Подзвонив він мені тоді, коли я про нього забула. Запросив на побачення. Пам’ятаєш, ти ще позичала мені свою сумочку та туфлі? У них я була неперевершена! Наші відносини розвиваються повільно, адже тепер мені просто важко довіряти чоловікам. Але головне, що муки позаду.