Connect with us

З життя

Квартира, що дісталася сину: як ми дізналися правду про спадок мого чоловіка.

Published

on

Мій чоловік на момент розлучення батьків був п’ятирічним хлопчиком. Ми завжди вірили, що тесть залишив квартиру своїй дружині, але тепер подробиці вийшли на поверхню – батько залишив квартиру не їй, а синові. А свекруха мовчала всі ці роки. Жила у чужій квартирі стільки часу. А Петро не хоче псувати стосунки з мамою, зітхає і каже: “Вона мене виховала, я не можу”.

Моя свекруха ніколи не говорила про свого колишнього партнера. Я завжди питала, але отримувала коротку відповідь – розійшлися і все. Це сталося понад двадцять років тому.

Увесь цей час ми думали, що тесть залишив їй квартиру, але після стількох років з’ясувалося, що квартира належить її сину Петру. Так довго його мати це приховувала.

Мій чоловік у момент розлучення батьків був дитиною, мав п’ять-шість років, але пам’ятає, що батьки не ладили. В певний момент батько зник з життя сина назавжди. Свекруха завжди любила підкреслювати, що виховувала дитину сама, без жодної допомоги. Працювала на дві роботи, роками носила одну одежу – все заради дитини. Батько не платив аліменти, а Марія вважала, що просити гроші — це нижче її гідності.

Єдине, що, на її думку, було хорошим, це те, що чоловік покинув квартиру і залишив її їй, як Петро вірив усі ці роки. Він не пам’ятає батька, але факт у тому, що він, коли ще жив з ними, проводив з ним багато часу.

Насправді, відсутність батька вдома особливо нічого не змінила. Петро вчився, вступив до університету. У ті часи багато пар розлучалися, ніхто не знав чому, якийсь складний період. У класі Петра можливо декілька осіб жили з обома батьками.

Хлопчик зростав без батька, без вітчима. Марія не шукала нових стосунків, її пріоритетом було гідно виховати сина, вона багато працювала і не мала часу на нових чоловіків. Петро вступив до університету і переїхав від матері. Вона залишилася сама у двокімнатній квартирі. Чотири роки тому ми одружилися і взяли кредит на квартиру.

На жаль, ми не могли впоратися з виплатою місячних внесків, переїхали до моїх батьків. Там ніхто нас не чіпає, живемо добре, але життя з батьками не те, чого ми очікували. На жаль, у нас немає вибору. Петро змінив роботу, а я поки що шукаю, але безрезультатно.

Досі ми нічого не знали, тільки нещодавно чоловік в одній із податкових служб дізнався, що є власником тієї самої двокімнатної квартири, в якій виріс.

Свекруха свідомо не сказала синові про це, на її думку, «Це нічого не змінює».

На мою думку, це багато чого змінює, хоча б мали де жити. Свекруха могла б з’їхати в село, але вона не хоче залишати місто заради якоїсь хати на селі. Їй добре там, де живе зараз. Вона взагалі не розуміє, чому ми з чоловіком роздратовані через цю ситуацію. Петро не хоче псувати стосунки з матір’ю, поважає і любить її за те, скільки вона для нього зробила.

Можливо, у моїх батьків тісно, але ти можеш мати свою квартиру, лише хочеш поступитися матері, правда?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − один =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

А ти мені був до вподоби…

Олена вийшла з офісу і підійшла до своєї машини на парковці. Капот і лобове скло були вкриті тонким шаром снігу....

З життя2 години ago

«Гідний партнер»

Оксана стояла біля вікна й дивилася на спорожнілий двір. Утоптаний сніг був усіяний блискітками від хлопавок, а на голі гілки...

З життя3 години ago

Ти залишишся в моєму серці назавжди

Я тебе ніколи не забуду Оксана Михайлівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя4 години ago

Невідома любов

**Неволюблена** З дитинства Олена ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусіне. Коли вона підросла, мати розповіла, що батько колись закохувався в красуню...

З життя4 години ago

Ти знаєш, у мене немає шансів стати матір’ю…

Перший день занять у виші почався з лекції. Оксана довго блукала коридорами, поки не знайшла потрібну аудиторію. Ледь встигла сісти...

З життя5 години ago

Забута любов

**Ненависне ім’я** З дитинства Оленка ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусяче. Коли вона підросла, мати розповіла, що в батька колись була...

З життя5 години ago

Коли ж ти, нарешті, зробиш те, що обіцяв?

Я теж не хочу сваритися. Та коли ж ти, нарешті, приб’єш ту полицю? У суботу після сніданку Марічка взялася за...

З життя6 години ago

На порозі зустрічі

Серпень видався теплим, сухим, сонячним. Низьке осіннє сонце засліплювало в очі, особливо ввечері. Богдан опустив сонцезахисний козирок перед собою. Він...