З життя
Дочка звернулася до нас від імені свого чоловіка: йому не сподобалася попередня робота.

Валя прийшла до нас від імені свого чоловіка. Йому не подобалася попередня робота, тож він сподівався, що ми влаштуємо його в нашу сімейну компанію. Ми погодилися, але він все ще був незадоволений.
Мій чоловік і я не бідні люди, але заможні. У нас немає яхт і особистих літаків, вілл в Іспанії, але ми живемо в достатку і не рахуємо гроші від зарплати до зарплати. Вже довгий час у нас є маленький бізнес, який приносить стабільний дохід. Допоки наша Валя не вийшла заміж, ми з чоловіком повністю її підтримували.
На мою думку, ми добре виховали нашу доньку, а її шлюб – це лише відчуття молодості та перші серйозні почуття. Вона знала, що ми не будемо постійно її спонсорувати, ми сказали це давно. Вона знала, що коли вийде заміж, фінансові питання вирішуватиме з чоловіком.
Ми з чоловіком подарували їй квартиру і автомобіль: квартиру, коли вона почала навчання, та автомобіль на закінчення університету. Ми також платили за її проживання і періодично дарували їй подарунки та кишенькові. Гроші вона витрачала на подорожі та задоволення. Вона знала, що поки що може собі це дозволити.
Вона знайшла роботу без нашої допомоги. Вчилася старанно, тому й наявна посада є цінною. На роботі вона познайомилася зі своїм чоловіком Славком – він працював у нас під тимчасовим контрактом. Чоловік гарний на вигляд, але на цьому його переваги для мене і мого чоловіка закінчуються.
З першого погляду здавалося, що Славко насправді не любить нашу доньку. Він не мав ні квартири, ні постійної роботи, ні автомобіля. Я не вважаю, що гроші повинні йти до грошей, а наша Валя повинна виходити заміж за бізнесмена. Якщо чоловік має дві справні руки, він може працювати навіть сантехніком, головне, щоб приносив додому гроші й забезпечував родину.
Було зрозуміло, що Славко не любить працювати, бо його професійний доробок – це п’ять років тимчасових робіт. Моя донька вже за рік отримала підвищення завдяки своєму розуму й амбіціям.
Але Славко зачарував нашу Валю – вміло себе презентував і красиво говорив, що, вочевидь, було їй до вподоби. Швидко до неї переїхав, швидко запропонував одружитися і наполягав на весіллі. Я намагалася поговорити з дочкою, радячи не поспішати з одруженням, але вона була в розігрітих мріях. Зрозуміла, що мої зусилля марні й просто відпустила ситуацію.
Валя та Славко часто нас відвідували. Ми з чоловіком не висловлювали невдоволення через ці візити, аби не образити доньку. Славко багато говорив і часто про бізнес, який би відкрив, якби мав гроші, розповідав, скільки робить на роботі, як його цінують…
Після весілля ми оплатили їм подорож. Це все робилося виключно для доньки, адже вона була щаслива. Я сподівалася, що згодом вона подивиться на чоловіка тверезо, але сама нічого більше не робила.
Згодом Валя прийшла поговорити з нами. Виявилося, їм не вистачає грошей, бо Славко не отримав підвищення, і вони не можуть покрити всі витрати, які ми колись брали на себе. Їм не вистачає на звичайний рівень життя доньки. Тому вона попросила нас взяти Славка до нашої фірми.
Мій чоловік погодився, але відразу попередив доньку, що Славко повинен почати з найнижчої посади, щоб зрозуміти всі деталі роботи. Так починали всі його керівники, і для зятя винятків не буде. Наша Валя вважала, що ми праві, тим більше, що її чоловік працював в іншій сфері.
Але Славкові такий розвиток подій не сподобався, він не був готовий. Напевно, він бачив окремий просторий офіс, особисту секретарку і вільний графік. Йому явно не сподобалося починати з нуля, але він не відмовився, хоч і мав вираз ображеного величчя.
Він працював місяць, отримав зарплату та пішов на лікарняний. Пробув там два тижні, потім повернувся, недовго попрацював і знову пішов на лікарняне, а потім і зовсім звільнився. Ніхто його не звільняв, він сам ухвалив таке рішення.
Схоже, разом з нашою донькою вони не дійшли згоди щодо його нової роботи. Валя була вдячна нам, що ми працевлаштували Славка, але йому щось постійно не підходило. Вона не розповідала мені деталей, але здається, Славко почувався ображеним, що його не найняли на посаду керівника, а просто як звичайного працівника. Наче ми хотіли довести, що він не рівня нам, хоча, повторюю, ми не мали таких намірів. Кожен починав з нуля.
Врешті-решт, він звільнився, знайшов іншу роботу, але й там зарплата далека від ідеальної. Минуло півроку, і Валя говорить про чоловіка з неприхованою образою і приходить до нас сама. Вона вважає, що це криза у відносинах, яку треба подолати, і все буде добре. Але мені здається, що її очі почали відкриватися. Незабаром вона втомиться від самозахисту і ухвалить правильне рішення щодо свого обранця.
Тим часом ми мовчимо і підтримуємо. Ми могли відразу запобігти цьому шлюбу, але не зробили цього. У кожного своє життя та життєвий досвід.
