Бабуся вигнала брата з квартири заради спокійної старості.

Бабуся вигнала мого брата з квартири, щоб мати спокій на старість.

Нашій бабусі, Валентині, вісімдесят п’ять років. Тиждень тому вона вигнала мого старшого брата Олексія та його дружину за двері, адже вони оселилися у неї після весілля. Коли вона позбавилася своїх мешканців, майже перестала з кимось спілкуватися. Якщо я телефоную їй, що заїду, вона одразу кладе слухавку і взагалі нікому не відчиняє.

Мій брат із дружиною змушені були орендувати якусь квартиру. Чому вона їх вигнала, він не захотів пояснювати, але мене це не здивувало — він усе життя був безвідповідальним і легковажним.

Після того як дідусь помер, бабуся залишилась жити сама, з’явилося вільне місце. Ми, родичі, зібралися на сімейну нараду, однак сама Валентина участі у зустрічі не брала.

Після тривалої розмови вирішили, що до великої квартири бабусі переїде мій брат із дружиною, адже їм ніде жити, а вона матиме допомогу, і вони долучатимуться до всіх витрат, щоб їй було легше. Дядько Степан і мій батько переймалися за свою маму, тому запропонували, щоб молоде подружжя щодня складало їй компанію і брало на себе обов’язки, які припадали на бабусю.

Однак довго вони там не жили, як вона вирішила їх вигнати. Вони абсолютно не допомагали їй, навпаки, вимагали, щоб вона обслуговувала їх. Що ще до цього додалося, я не знаю.

Знову почалася родинна дискусія щодо моєї бабусі. Мій батько, тобто її другий син, припустив, що мама має право вирішувати, як вона хоче жити. Але всі обурилися. Найбільш наполеглива і зухвала була тітка Галина, яка вирішила, що туди переїде її тридцятирічна дочка. Вона сказала це тоном, що не терпить суперечок, тому всі мусили погодитися. Дівчина почала збирати речі, а бабусю телефонічно проінформували про рішення ради родини, вона зрозуміла, що до чого, і кинула слухавку.

Тітка поїхала до бабусиної квартири, по дорозі навіть подумала, що запропонує їй зробити ремонт у всій квартирі. Але не вийшло так, як вона хотіла, бабуся не відчинила їй дверей, поставила тільки на порозі подарунок для внучки у вигляді банки з огірками.

– Як вона житиме сама? – обурювалася сестра батька і казала: – Дивно, що за всі свої вісімдесят п’ять років мама ніколи не жила сама, а тепер раптом захотіла цього! Якщо щось з нею станеться, хто про це знатиме? Самій небезпечно!

Бабуся Валентина завжди жила з батьками і дідом, потім з чоловіком, дітьми і внуками, а тут раптом хоче жити сама у трикімнатній квартирі, в спокої.

– Це скандал! – кричала тітка. – Думає, що житиме сто років у здоров’ї?

Тільки батько мав розсудливий підхід до проблеми, вважав, що треба поважати її волю і не сунути туди нікого насильно. Адже вже старший син зайшов – і що з цього вийшло? З іншого боку, він розумів, що сестри мають рацію і мама не може бути зовсім самотньою, адже все може статися. Вони навіть не мають ключів від квартири, бо коли вона вигнала онука, поміняла замки у дверях.

Батько придумав встановити камеру в її квартирі, зрозуміло, за згодою бабусі та свого рідні, і повісив її в кімнаті, де вона спала. Так питання було вирішено, бабуся мала спокій, а вони – чисту совість, що з нею все гаразд.

Вона була готова сама оплачувати рахунки за комунальні послуги, тим більше, що багато електрики і води не використовувала. Звісно, погоджувалася, щоб ми приносили їй покупки, але інші контакти відбувалися по телефону.

Тепер всі щасливі, бабуся має спокій, про який мріяла, а ми можемо подивитися на неї через камеру, чи з нею все гаразд.

Все закінчилося добре, але бабуся Валентина все одно нікого не пускає, навіть на поріг. Я зайшла до неї, взяла банку з домашнім варенням, подякувала, але вона тримала мене на дверях. Вона, очевидно, все ще боїться втратити свободу, я б, проте, хотіла, щоб вона змінила свою думку, адже завжди людині легше, коли з кимось посидіти й поговорити за чаєм.