Батько пообіцяв після Нового року відвезти сина до матері, що давало бабусі надію на возз’єднання.

Батько сказав, що після Нового року відвезе сина до мами. Бабуся надіялася, що зустріч щось змінить і мати повернеться до дитини.

Жінка з одного села розповіла історію. Її син одружився з дівчиною, новоспечена пара оселилася у квартирі батьків, і через деякий час у них народився син. Усі раділи появі маленького, милого хлопчика.

Коли малому виповнився рік, мати пішла з дому, залишивши дитину на піклування батька і бабусі. Через деякий час батьки розлучилися, і син залишився жити з бабусею. Його батько не мав багато часу для нього через роботу, постійно був у роз’їздах, вони спілкувалися лише по телефону.

Бабуся щоранку рано йде на роботу, перед цим завжди готує онуку сніданок. Хлопчик самостійно ходить до школи, його навчили, як доглядати за собою, щоб завжди виглядати охайним і чистим.

Одного дня, коли хлопчик ішов до школи, на нього напали собаки, через що він почав боятися ходити сам вулицею. Бабуся пішла за ним і відвела до школи, дитина з остраху міцно трималася за її руку.

Малий часто питає про маму, задумується, коли ж вона відведе його до школи, розмірковує, про що б вони говорили. Бабуся обіцяє йому, що мама скоро прийде, і завжди при цьому на її очі навертаються сльози. Дитина уважно слухає бабусю і має надію, що вона каже правду.

Перед Новим роком батько повернувся з подорожі, міцно обійняв сина, на що той відповів: “Тату, хочу до мами, дуже за нею скучаю. Усі інші діти весь час із своїми мамами”.

Батько сказав, що після Нового року відвезе сина до мами. Бабуся сподівалася, що ця зустріч щось змінить, і мати повернеться до дитини.

Через деякий час вони разом відвідали магазин, де купили подарунок для мами. На жаль, через недовгий час вони повернулися, хлопчик малими ручками витираючи свої сльози, запитуючи, чому його мати так його не любить.

Мати навіть не пустила їх за двері, зачинивши їх перед ними. Єдиним спогадом про свою матір у дитини буде той, який завжди завдаватиме йому болю. Можливо, на старість мати згадає про нього, коли залишиться зовсім сама.