Connect with us

З життя

Свекруха і чоловік намагалися викинути мене з дитиною на вулицю.

Published

on

Моя свекруха і мій чоловік намагалися вигнати мене й мою дитину на вулицю.

Після трьох років спільного життя ми з чоловіком вирішили одружитися, але через рік він почав поводитися дивно, а потім перестав ночувати вдома.

Я швидко збагнула, що в нього інша жінка, проте попри все прагнула зберегти нашу родину.

Свекруха, яка спочатку підтримувала мене, у змові з чоловіком почала пропонувати розлучитися, і я зрозуміла, що мушу терміново залишити квартиру.

Збереження збільшувалися з кожним днем, але навіть за ці гроші я не могла придбати дім, навіть у найменшому містечку. Мені не було куди повертатися, тож я стояла на своєму з усіх сил. Свекруха зрозуміла, що я вперта, і почала тиснути.

Слова свекрухи:

– Ти гарна дівчина, – сказала вона мені невпевненим голосом. – Забери свої речі, дитину і піди. У мого сина інша жінка, з якою він житиме у цій квартирі.

Після таких розмов у мене волосся ставало дибки. Незабаром моя улюблена внучка і невістка були змушені поступитися місцем коханці і поїхати до матері.

Потім почався справжній кошмар – у нашій квартирі перерізали дроти, і ми з дитиною залишилися без світла. Холодильник, пральна машина і вся побутова техніка були таємно викрадені. Щоразу, коли я забирала дитину з дитсадка, з жахом поверталася додому, бо не знала, яку “сюрприз” мене там чекає.

Дійшло до того, що у дитини почали забирати подарунки. Моя донька залишилась без телевізора у своїй кімнаті і DVD-програвача, який отримала на день народження. Дочка плакала, а я не знала, як їй пояснити, чому дорослі так вчиняють. З того часу вона дивилася мультики у моїй кімнаті.

Мене загнали в глухий кут – Свекруха забрала всю постіль, залишивши мені та дочці тільки старі наволочки.

Навіть килимки і стільці зникли, не кажучи вже про м’які меблі. І тоді моє терпіння вичерпалося. Один знайомий порадив мені звернутися до адвоката, який майже безкоштовно провів увесь процес розлучення.

На суді мій чоловік вилив на мене стільки бруду, що я не змогу позбутися його до кінця життя. Але закон був на моєму боці. Ми обмінялися квартирами, і мій чоловік неохоче почав платити аліменти на дитину.

Після такого подружнього життя мої нерви остаточно зруйнувалися. Із усіма родичами чоловіка я повністю розірвала стосунки. Навіть не наважуюся мріяти про новий шлюб, гіркий досвід навчив мене.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 4 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Свекровь потрясла: хочет к нам, а квартиру — дочери

Я в полном шоке: свекровь хочет переехать к нам, а свою квартиру собирается отдать дочери. Меня зовут Полина, мне тридцать...

З життя25 хвилин ago

Старая собака вместо внуков: молчание и вина

Она променяла внуков на старого пса, а потом молча хоронила свою вину — Татьяна, забери своего сорванца! Он доводит моего...

З життя37 хвилин ago

Почему я прекратила общение с матерью после ее предательства в разводе

Мать и я разорвали отношения, потому что она встала на сторону моего бывшего мужа и всю вину за развод возложила...

З життя45 хвилин ago

Моя мама достойна лучшего, чем дом престарелых.

*Запись в дневнике* Меня зовут Ольга. Мне тридцать пять. За спиной — один разрушенный брак, годы душевных метаний и это...

З життя47 хвилин ago

Свекровь разрушила мои мечты о новой семье своими жестокими словами

В тихом городке под Воронежем, где аромат свежего сена смешивается с теплом семейных посиделок, моя жизнь в 36 лет омрачена...

З життя50 хвилин ago

Почему моя мама никогда не окажется в доме престарелых?

Меня зовут Алевтина. Мне тридцать шесть. За спиной — несложившаяся семья, годы борьбы с собой и гнетущее чувство вины перед...

З життя51 хвилина ago

Моя мама достойна лучшего, чем дом престарелых: она этого не заслужила

Я не отправлю маму в дом престарелых — она не заслужила такой развязки. Меня зовут Алевтина. Мне тридцать шесть. За...

З життя1 годину ago

Сноха мешает мне видеть внука, потому что я отказалась быть няней её шаловливого сына.

Меня зовут Валентина Степановна. Шестьдесят три года за плечами, а чувствую себя, будто в первый класс пошла — столько неожиданных...