Connect with us

З життя

10 років допомагала родині доньки, а тепер хочуть відпочити від мене

Published

on

Пройшло одинадцять років відтоді, як моя єдина донька вийшла заміж. Її чоловік одразу викликав у мене симпатію. Олексій — розумна, освічена людина, досить галантний і ввічливий. Коли Наталя стала його дружиною, я не могла натішитися.

Рік потому вони потішили мене новиною про онука. Оскільки я збиралася йти на пенсію через стан здоров’я, моя донька запропонувала мені жити з ними, адже їй потрібна була допомога з дитиною. Я з радістю погодилася.

Десять років я важко працювала в їхньому домі. Готувала їжу, прала одяг, мила підлоги й шафи, виховувала двох онуків — усе для того, щоб Наталя й Олексій могли почуватися добре та зосередитися на роботі й зароблянні грошей.

Одного разу мене здивувала дуже неприємна новина.

Вони поїхали з дітьми у відпустку за кордон. Без мене. Чому?

Бо вони хотіли відпочити від мене. Весь цей час вони ставилися до мене як до служниці та няні. Я не можу стримати сліз.

Десять років я працювала для сім’ї моєї доньки, а тепер вони хочуть від мене відпочити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 4 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Хитрий пророк

– Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу поскаржилась на шум і крики з вашої квартири, – на порозі стояв дільничний, –...

З життя1 годину ago

Ваш кіт дуже гучний!

— Вимкніть цю диявольську машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити...

З життя2 години ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя2 години ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя3 години ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...

З життя3 години ago

Підіймемося над образою

Давно то було, а досі згадується, як сонце того дня, яке ніби не хотіло заходити… — Ну що, донечко, подумали?...

З життя4 години ago

Вона знову тут

— Сину… — Вибачте, але я вам не син. Мене звати Ярослав. — Ярославе… Ярочку… Сину! Марія Степанівна підняла голову...

З життя4 години ago

Час минає, а люди змінюються

Часи завжди однакові, лише люди різні — Тетяно, в тебе хоч крапля совісті залишилася?! — тремтячим голосом промовила Оксана до...