Несподіване перевтілення невістки в стильну модницю.

Невістка раптом почала гарно вдягатися.

Чесно кажучи, я не злюбила Оксану, коли Андрій уперше привів її до нас додому. Звичайна сільська дівчина, нічого особливого. Можливо, це через її римський ніс і пофарбоване волосся з відрослими коренями. Одразу було видно, що це дівчина з глибокого села.

За столом майже не говорила, тільки мовчки їла приготовлену мною їжу. Тоді мені здалося, що вона ніколи не бачила їжу або роками голодувала. Зазвичай на селах всі дівчата гарно наїджені, на свинині з куркою та картоплею виросли.

А Оксана була худенькою і мала вигляд голодної. Звісно, не мені оцінювати вибір сина, а тим паче зовнішність невістки. Та Андрій – гарний хлопець, усі так казали. І які красиві могли б бути діти, якби він знайшов таку ж красу. На жаль, Оксана виглядала як привид. Про яких красивих дітей міг йтися мова?

Не розумію чоловічої логіки. Одразу після весілля вони оселилися у квартирі, що дісталася від бабусі Андрія. Скільки разів я не приходила, іноді без попередження, щоб, як кажуть, зловити Оксану раптово. Але завжди в квартирі було чисто. Відкривала холодильник – там було декілька страв і навіть десерт.

Усі полиці були заповнені їжею, одяг чистий та випрасуваний. Одним словом, все ідеально. Навіть після народження двох дітей Оксана тримала дім ідеально чистим, завжди було багато їжі, діти доглянуті, чисті та добре виховані. Так тривало десять років, скільки б я не приходила – Оксана в старому халаті, змучена, з почервонілими від недосипу очима та без манікюру. Але що тут сказати – село є село. Здається, з моїм сином все було гаразд. Найголовніше, що вона добре справлялася з материнськими обов’язками та хазяйством. Але одного разу прийшла, і її просто не впізнала.

У неї були доглянуті, довгі платиново-блонд коси, свіжий манікюр і педикюр, дорога сукня, і ходила вдома на підборах. Коли я її побачила, сіла від подиву. Невже це наша Оксана? Не могла повірити. Сказала мені, що знайшла собі роботу й потрібно гарно виглядати. Чи вірила я цьому? Звичайно, що ні. Чому сільській Оксані так вдягатися на роботу? Це, без сумніву, заслуга коханця, і з цією думкою я звернулася до сина. Питала, чи не помічає в поведінці дружини чогось дивного, а він просто накричав на мене. Дісталося мені за те, що так думаю про його дружину. Ну, я впевнена, тож вирішила кілька днів простежити за нею: куди ходить і з ким зустрічається. Впевнена, сільська Оксана знайшла собі багатого чоловіка.