Мабуть, ти не зрозуміла, люба. Твоя думка нікому не цікава, – сказала свекруха.

– Напевно, ти не зрозуміла, люба. Ніхто не питає твоєї думки, – сказала свекруха.

Моїй новонародженій донечці всього два тижні, а свекруха вигадала взяти її під дощем за сто кілометрів від міста, щоб зробити фото. Зараз розповім вам про це.

Мій чоловік, коли йому було п’ять років, разом із матір’ю посадив дерево. Не треба й казати, що вони зробили пам’ятне фото. Із того дня вони щороку фотографувалися на тому самому місці й у той самий день. Спочатку робили фото на плівковий фотоапарат, а потім з’явилися смартфони, що значно спростило завдання. Свекруха друкувала фото і вішала в рамках на стінах у своєму вітальні.

Цей загадковий ритуал між мамою і сином ніколи не забували. Коли ми з чоловіком тільки почали зустрічатися, я хотіла привітати його з днем народження, але він сказав, що їде до матері. Пізніше він розповів мені про традицію фото і про те, що категорично неможливо перенести її на інший день.

Коли ми вже були одружені, мій чоловік, навіть із температурою, поїхав на сесію свекрухи, а одного разу вона навіть не дозволила йому поїхати у службове відрядження, після якого обіцяли підвищення. Загалом, фото мало бути зроблено навіть під страхом смерті чи страти.

Так народилася наша дочка, яка, за словами свекрухи, теж повинна брати участь у фотосесії з батьком. Адже важливо, щоб традиція передавалася з покоління в покоління.

– Діти ж невід’ємна частина життя батьків, тому внучка буде з татом на фото. Завтра вранці заберу сина й внучку. Я вже купила молоко, підгузки теж. Швидко сядемо на поїзд і повернемося.

– Моя дочка нікуди не поїде! – заявила я. – Вона не буде трястися у дві години в один бік у поїзді. Крім того, зараз погана погода, вона може застудитися. Дощ не припиняється!

– Напевно, ти не зрозуміла, люба. Ніхто не питає твоєї думки. Внучка їде з нами завтра, крапка, – сказала свекруха з підступною усмішкою на обличчі.

– Ні, ймовірно, ти цього не зрозуміла. Моя дочка нікуди не поїде, – категорично оголосила я.

Загалом, усе скінчилося скандалом. Я вигнала свекруху за двері. Коли мій чоловік повернувся з роботи, я розповіла йому про цю ситуацію. Він заспокоїв мене і сказав, що я зробила все правильно.

Наступного ранку свекруха увірвалася до квартири з вимогою вдягнути дочку.

– Чому дитина досі не вдягнена?

– Мамо, їдемо ми з тобою, дочка лишається вдома. У такий дощ ми не можемо її брати, дівчинці всього два тижні, – намагався пояснити чоловік.

– Вона ж не з цукру, не розтане! – закричала свекруха.

– Мені здається, що вчора ми все обговорили! Дочка нікуди не поїде! – сказала я.

Потім свекруха ніби вскочила в лють, почала виривати дитину з рук. Коли чоловік вдруге сказав їй, що дочка залишиться вдома, вона почала кричати:

– Багато років я збираю ці фото, а через твою дурну дружину, цю гидку змію, справа мого життя пропала. Не хочу більше тебе знати! Будь проклятий! І нехай твоя улюблена дочка плюне на тебе, коли виросте, як і ти на мене!

Свекруха вибігла з квартири, гучно грюкнувши дверима. Чоловік побіг за нею, а я намагалася заспокоїти схвильоване дитя. Дочка довго спала, але чоловік не повернувся. Мабуть, пішов робити традиційне фото.