Connect with us

З життя

Вийшовши з клініки, вона вирушила до зупинки чекати транспорт.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки й попрямувала на зупинку чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорож на інший кінець міста була не дуже зручною, але що вдієш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цьогоріч, а не наступного», — жартував чоловік Олени, Павло. На щастя, на прийомі лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй потрібно було проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка саме під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «ПАЗику» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що поробиш, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну хвилин тридцять», — подумала вона і зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках наполегливо робив вигляд, що музика йому закрила не лише вуха, а й очі. Жінка з переноскою для кота на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, переглядаючи Інстаграм. Інші пасажири теж не звертали уваги на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири нехотячи почали нервувати. По салону пройшов невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружний крик: «Ну коли поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Миколайович, провівши за кермом більшу частину життя і маючи в цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «ПАЗика», повернувся в салон і голосно сказав: «От коли місце вагітній хтось поступиться, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі занервували. Жінка з переноскою встала і поставила свою ношу на коліна дідові з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що розглядали Інстаграм, почервоніли і обидві підхопилися зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Миколайович знову обернувся в салон, окинувши задоволеним поглядом п’ять вільних місць, і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − шість =

Також цікаво:

BG4 години ago

Децата на Елена

Снахата ми Снежана роди в началото на март — през онази люта зима, когато в Габрово автобусите закъсняваха заради заледените...

UA5 години ago

Пімпик щодня тікав до притулку. Я думала, що він нас не любить, а він просто не міг покинути друга

Оксана, Київ. Місяць тому, в листопадовий ранок, коли Дніпро ніс із собою запах мокрого листя, ми поїхали до притулку. Софійка...

BG7 години ago

Гробът на капитан Делчев

Старите гробища над Карлово миришат на пръст и свещи — особено през октомврийските сутрини, когато мъглата се стича от Балкана...

CZ11 години ago

Nedělní lístek na Slavii, který jsem chtěl prodat

Nedělní lístek na Zbrojovku, který jsem chtěl prodat Jmenuju se David, je mi čtyřicet osm a bydlím v Brně. Táta...

BG12 години ago

Ключ към масата

Платих осемнайсет хиляди лева за седемдесетия рожден ден на майка ми и в същата вечер братовчедите накараха децата ми да...

BG13 години ago

Не чакай “някой ден

Казвам се Соня Радева, на шейсет и две години съм и живея в апартамент в кооперация в квартал "Лозенец" в...

BG15 години ago

Дървото на живота на улица „Шипка” №14

Залата на читалището в Карлово беше претъпкана с балони и цветя. Камери щракаха, бащи плачеха зад усмивките си, а аз...

CZ15 години ago

Jak jsem přišel o firmu, protože jsem podcenil vlastní ženu

Ten den jsem koupil náramek s brilianty za sto dvacet tisíc korun. Zlatnictví na Příkopech, prodavačka mi ho ještě zabalila...